Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
12 ни, до якої „ніхто не залицявся, не жартував" < > Говорити по-українськи замість радости мовлення, задоволення від мови часто зводиться до обов'язку перед мовою, психологічного дискомфорту і невдоволення собою і мовою»1 Можна згадати ще думку Тараса Кознарського про мову творів Богдана Жолдака як «ілюзорне паломництво на периферію, в заборонену зону наших заповідних страхів - утратити індивідуальну ідентичність, розчинитися в масі, а головне - втратити мову та контроль над мовою з її солов'шістю»2 Можна з упевненістю стверджувати, що виживання та зміцнення комунікативної потужности української мови великою мірою залежить від присутносте в свідомості мовців національного сміхового вербального простору Пострадянський час злеґалізував «заборонений плід» жаргону, і це свято вербальної свободи вповні виявилося у словесній творчості українських письменників та журналістів Щойно жарґонна лексика потрапила до цієї сфери, вона вмить була залучена в систему естетичного словоперетворення Тому такий рясний у цьому словнику ілюстративний корпус метафор, порівнянь та інших образних структур вкотре дала про себе знати естетична домінанта української психокультури Жаргонний лексикон в усьому своєму соцюсемантичному розмаїтті - це не просто «холодини» словникових значень, а своєрідна картина світу, потужна семюсфера певного часового зрізу культури, що відкриває у слові смислову перспективу як концентрат соцюкультурного, духовного, психологічного клімату епохи У лшґвокультурному просторі жаргонної лексики екзистує окрема людина, покоління, етнос Ностальгійні спогади про минуле, молодість вербалізуються не в абстрактно-поняттєвому ряді, а в тій лексичній нестрогості, необов'язковості (симптоматичною видається назва словничка сленґізмів, опублікованого львівським часописом «Четвер» «Синопсис ста- ніславський необов'язковий»), яка органічна в комунікації товариських «збі- говиськ», невимушених діялопв, реплік Варто згадати хоча б деякі твори української художньої літератури останнього десятиліття, в яких особисті спогади виливаються в інтимну метамовну рефлексію (до речі, неабиякий помічник для лексикографічної практики1) Персонаж «Бурдика» Володими- 1 Стефанія Андрусів «Страх перед мовою як психокомплекс сучасного українця» Су часшсть, 1995, № 7-8, с 150-151 2 Тарас Кознарський «Із суржикіади» У виданні Богдан Жолдак Бог буває Опує Зіопеа Київ Факт, 1999, с 93 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Ставицька Леся Короткий словник жаргонної лексики української мови.