Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література | ||||||
Головна Гуманітарні |
Ви переглядаєте книгу: Масенко Л.Т.
Сторінка (загалом з 1 до 48):
|
Попередня | Наступна |
ніх заклинаннях. У цих словесних формулах яскраво відбились властиві багатьом народам світу давні вірування в магічну силу імені, його нерозривний зв'язок з людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов'яни. Тому часто нарікали дітей назвами звірів — Вовк, Ведмідь, Зубр, вважаючи, що такі імена відлякуватимуть злих духів. Дитину могли назвати й негарним ім'ям (Не- крас, Нехорош, Мал, Крив), сподіваючись, що воно не сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в спокої. Деякі давньослов'янські язичницькі вірування і забобони, пов'язані з вибором імені для дитини, збереглися до нового часу. Так, видатний сербський філолог Вук Караджич в укладеному ним «Сербському словнику...> 1818 р. під словом вук (вовк) написав: «Коли у якої-не- будь жінки діти довго не живуть, тоді дитині дають ім'я вук — вовк (щоб відьми не могли її звести з світу і тому й мені дали таке ім'я)». Велике поширення в Давній Русі мали двоосновні слов'янські імена з другим компонентом -волод, -мир, -слав, -полк, -гост, -жир і под.: Всеволод, Володимир, Житомир, Боримир, Творимир, Брячислав, Мстислав, Ростислав, Ярослав, Ярополк, Святополк, Доброгост, Мутижир і т. п. У кінці IX ст., коли Київська Русь прийняла християнство, на зміну давньоруським найменням прийшли християнські імена грецького, латинського і староєврейського походження, запозичені з Візантії разом з релігією. Але давньоруські імена ще тривалий час продовжували побутувати паралельно з новими християнськими іменами. Так, великий київський князь Володимир, який запровадив на Русі християнство, одержав при хрещенні ім'я Василій, а його син Ярослав Мудрий звався церковним ім'ям Юрій. Проте літописці іменують обох князів лише своїми, слов'янськими іменами. І не тільки в X ст., а й пізніше, у XI і XII ст., особи князівського дому мали по два імені — при хрещенні дитина одержувала церковне ім'я, але одночасно вона нарікалась давньоруським, так званим «мирським», іменем. У літописах натрапляємо на такі записи: під 1177 р. «родися у Игоря сьшь и нарекоша имя ему в крещеньи Андреян'ь, а княжее Свя- тославь», під 1113 р. «преставися князь Михаиль, зово- мьій Святополк», під 1164 р. «Константинт>, а мирскьі Добрило» та ін. 5 |