Бібліотека Dokladno - наукова та навчальна література

Головна

Гуманітарні

Ви переглядаєте книгу:

Масенко Л.Т.
Українські імена і призвища

Сторінка (загалом з 1 до 48):
Попередня 
Наступна

ніх заклинаннях. У цих словесних формулах яскраво
відбились властиві багатьом народам світу давні
вірування в магічну силу імені, його нерозривний зв'язок з
людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов'яни.
Тому часто нарікали дітей назвами звірів — Вовк,
Ведмідь, Зубр, вважаючи, що такі імена відлякуватимуть
злих духів. Дитину могли назвати й негарним ім'ям (Не-
крас, Нехорош, Мал, Крив), сподіваючись, що воно не
сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в
спокої.
Деякі давньослов'янські язичницькі вірування і
забобони, пов'язані з вибором імені для дитини, збереглися
до нового часу. Так, видатний сербський філолог Вук
Караджич в укладеному ним «Сербському словнику...>
1818 р. під словом вук (вовк) написав: «Коли у якої-не-
будь жінки діти довго не живуть, тоді дитині дають ім'я
вук — вовк (щоб відьми не могли її звести з світу і тому
й мені дали таке ім'я)».
Велике поширення в Давній Русі мали двоосновні
слов'янські імена з другим компонентом -волод, -мир,
-слав, -полк, -гост, -жир і под.: Всеволод, Володимир,
Житомир, Боримир, Творимир, Брячислав, Мстислав,
Ростислав, Ярослав, Ярополк, Святополк, Доброгост,
Мутижир і т. п.
У кінці IX ст., коли Київська Русь прийняла
християнство, на зміну давньоруським найменням прийшли
християнські імена грецького, латинського і
староєврейського походження, запозичені з Візантії разом з
релігією. Але давньоруські імена ще тривалий час
продовжували побутувати паралельно з новими християнськими
іменами. Так, великий київський князь Володимир, який
запровадив на Русі християнство, одержав при хрещенні
ім'я Василій, а його син Ярослав Мудрий звався
церковним ім'ям Юрій. Проте літописці іменують обох князів
лише своїми, слов'янськими іменами. І не тільки в X ст.,
а й пізніше, у XI і XII ст., особи князівського дому мали
по два імені — при хрещенні дитина одержувала
церковне ім'я, але одночасно вона нарікалась давньоруським,
так званим «мирським», іменем. У літописах
натрапляємо на такі записи: під 1177 р. «родися у Игоря сьшь и
нарекоша имя ему в крещеньи Андреян'ь, а княжее Свя-
тославь», під 1113 р. «преставися князь Михаиль, зово-
мьій Святополк», під 1164 р. «Константинт>, а мирскьі
Добрило» та ін.
5

Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Масенко Л.Т. Українські імена і призвища