Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Шевелєва Л.А.
Український правопис у таблицях: Правила, винятки, приклади, коментарі.
Сторінка (загалом з 2 до 64):
Попередня
|
|
Наступна |
її Таблиця 21 ПРИЙМЕННИКИ Разом, через дефіс чи окремо? Пишемо разом через дефіс окремо Прийменники внаслідок, вподовж, довкола, задля, замість, заради, навколо, навпроти, назустріч, напередодні, наприкінці, обабіч, окрім, побіля, поза, поміж, понад, попід, поперед(у), попри, посеред, проміж, услід, щодо з-за, із-за, з-над, з-перед, з-під, із-під, з-поза, з-поміж, з-понад, з-попід, з-проміж, з-серед, з-посеред в напрямі до, в результаті, в силу, залежно від, згідно з, па шляху до, незалежно від, незважаючи на, поряд з, під кінець, під час, у зв 'язку з, у відношенні до, у(в) разі, що ж до Таблиця 22 СПОЛУЧНИКИ Разом, окремо чи через дефіс? Пишемо Сполучники разом окремо через дефіс адже, аніж, втім, зате, мовби, мовбито, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, таж, також, теж, тобто, тож, цебто, щоб, якби, якщо або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би, дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що тим-то, тому-то, тільки-но, якби-то Слід відрізняти сполучники від однозвучних повнозначних слів з прийменниками або частками, які пишуться окремо. Справжнє почуття, хоча ні на кого й не зважає, проте (=але) й не ображає нікого... (Г.). Хоч мороз і припікає, зате (=однак) комарів немає (Ф.). Якби (=коли б) не було ночі, то не знали б, що таке день (н.тв.). Якже (=якщо) хто запізниться, чекати не будемо. Якщо (і=коли) не можна бути вічно юним, То змолоду не будь старим бодай! (П). Між ними ще такого не бувало, щоб (=аби) доходили у будь-чому згоди (36.). Таж (=адже) величне приходить не черство, Все величне — від серця іде (Тич.). Я теж (=також) дотримуюсь такої думки. Ніч мине, як вже не раз минала, — Тож (=тому) недарма темрява тремтить (Я.У.). В криницю старості не заглядай, Про те, яким ти будеш, не гадай (П.). Я люблю тебе, друже, за те, Що в очах твоїх море синіє (С). Як би там не було, комусь належало це перевірити... (Г.). Як же не хотілося розлучатися! — Що ти робиш ? — Як що? Те, що ти мені доручив. Про що б не писав поет..., він завжди кінець кінцем пише про людину... (Р.). «Таж не в тім річ», — хвилювалась дівчина (Г.). Він говорив те ж, що й інші свідки. Народна пісня — тож вона усій землі окраса (Р.). 21
|
|
|