Ру дика (Р 204); Рьіжко (2): Ивань Рижко (АрхЮЗР, 1570, 1/1, 38; Р 56); Рмжикь (1): Назарь Рьіжикь (ПК 285); Кривко (4): Кгіюііо 2игтап (ОКЗР III, 42), Зіеегко Кгітко (ОКЗР НІ, 309), патр. Кривкович (АКЖМУ 43); Кривець (2): Крьі- веи/ь Федоровь (Гр. XIV, 64), патр. Кривцевь (ССМ, 1475, І, 514); Кривуша (І): Коидрагь Крьівуша (Р 190); Крьівушка (1): Ивань Кривучика (Р 32); Кривоша (1): Кгукю&а \УаліІ (МІГ І, 200); Кривань (1): патр. Криванев-ь (ОВЗ 607); Вяликь (3): Ивань Вяликг» (Р 173), патр. Вяличенко (ПК 226); Вялий (2): Федорь Вялий (Р 146), патр. Вяленко (Р 326); Вялко (1): патр. Вялкович (ОКиЗ 116); Зав'ялко (2): 2а\\'іа1ко (А02, 1439, XII, 709; ОКЗР III. 400); Заморьй (2): МатвгЬй ЗаморЬй (Р 226), патр. ЗаморНенко (Р 98); Заморенок (2): Заморенпк (ОЧЗ 587), патр. Заморенков-ь (ОЧЗ 591); Головня (2): Головня Острожецкій (Р 162), Фесько Головня (Р 96); Тлустакь (1): ТЬІизІак (ОКЗР III, 148); Товстьїка (1): Иваігь Товспшка (Р 53); Лобась (1): Лобась (Р 142); Носачь (1): Доума Носач* (Р 162). -, Про первісні містичні мотиви номінації іншими видами відапелятивиих слов'янських автохтонних імен, зокрема іме- \ нами від назв представників тваринного й рослинного світу, різних побутових предметів, страв і продуктів харчування, : органів і частин людського тіла, одягу та іи., сьогодні можна лише здогадуватися, співставляючи їх з аналогами у народів з ще живою традицією називання дітей почерпнутими з апеля- тивної лексики рідної мови іменами. Так, зокрема,_доєіш_з- номен клатур и .твадииного світу можиа^ дозщдшашІйк.лахнс- иІТТвідст^ацгуючі «нечис^"'сййу»І.ОДрГгаючі>від н.авр.он.ень..чи вживані як своєрідні «обереги віл. хворі б» [66, 63—64; 99, 142; 78, 133; 143, 20]; імена з номенклатури рослинного світу — як втілення здоров'я, сили, стійкості та довголіття [4, 202]; імена від назв органів і частин людського тіла — як профілактичні, напр., щоб названий іменем Головка не страждав головними болями, був розумним, а названий іменем Очко мав здорові очі, добре бачив і т. іи. В цілому ж, треба відзначити, що екстралінгвістичний, в даному випадку етнографічний, аспект віданелятивних слов'янських автохтонних імен вимагає ще спецГального дослідження. Виявлені в досліджуваних писемних пам'ятках імена та імен а-прізвиська, почерпнуті з названих вище груп апелятив- ної лексики, кількісно значно переважають над попередніми класифікаційними підгрупами відапелятивиих слов'янських автохтонних імен. За апелятивними ознаками вони настільки різноманітні, що нижче у нас немає можливості навести їх вичерпну класифікацію і повний перелік усіх цих антропоні- мів у межах виділених найбільш показових класифікаційних Ш
|