М'який знак не пишеться: а) У прізвищах, що закінчуються на історично м'яке р: Бдндар, Золотар, Кожухар, Писар, Цар. б) У прізвищах, що закінчуються на стверділі в українській мові губні і шиплячі приголосні: Гблуб, Бородач, Гладиш, Мариш, Тріщ. в) Між приголосним н і наступним шиплячим: Батен- чук (від батенько), Ванчак (від Банько), Гаванчак (від гавань), Гринчйшин, Гринчук (від Гринько), Клеванчук (від назви м. Клевань), Панчйна, Панчйшин (від Панько), Паранчук (від Паранька). Виняток становлять складні прізвища типу Покйнь- череда, у яких пом'якшене н та ч стоять на стику основ. г) У прізвищі Дяк та похідних від нього: Дяченко, Дячик, Дячйшин та ін. 8. Спрощення в групах приголосних. Подібно як у загальних назвах, спрощення (занепад одного приголосного в групі, важкій для вимови й немилозвучній) у прізвищах зустрічається в таких групах приголосних: стн (Благовісний, Підпісний, Пісний), здн (Борозний), слн (Масний), стл (Щасливий), шчн (Насушний). В окремих прізвищах відбулися ще такі спрощення: прізвище Шупарський походить від назви с. Шупарка, отже, з первісного Шупаркський. 9. Зміни приголосних при збігу їх. а) жч — щ. У ряді прізвищ первісне жч вимовляється (внаслідок діалектного оглушення) як шч (щ). У написанні цих прізвищ слід дотримуватись правила: жч писати там, де ж виникло з ж, з, г, а букву щ там, де ш виникло з с. Отже, слід писати: Блажчук (походить від Блажко), Жижчук (від жижка), Перевожчик (від перевозити), Сережченко (від серга, сережка), Шулежченко (від шульга, шулежка). Зате букву щ слід писати в прізвищах Іщенко, Іщук (від імені Ісько), Орйщин (від Орися, Орйшка). б) Прикметникові суфікси -цьк-, -зьк- утворилися з первісного -ськ- шляхом уподібнення с до попереднього приголосного. Суфікс -ськ- виступає також у тих прізвищах, твірна основа яких закінчувалася на с: Черкаси — Черкасський ) Черкаський, Спас — Спасський ) Спаський. У таких прізвищах пишеться одно с, у якому останній приголосний основи злився з першим приголосним суфікса. 63
|