Закон планомірного розвитку економіки стосовно форм власності носить діалектичний характер, а тдкож наявністю протидіючих факторів (контртенденцій) у процесі розвитку і функціонування 3 о є Дія останнього в його оптимальних і раціональних формахпризводить до перетворення держави в елемент базису, розширення соціально-економічних функцій держави, до посилення стабільності економічної системи Надмірне, тотальне одержавлення економіки (як це мало місце в колишньому СРСР і значною мірою залишається в Україні) веДе до руйнування економічноїсистеми. Закон планомірного розвитку економіки —особливий економічний закон тобто закон, який діє лише на одній із стадій (етапів) розвитку капіталістичного способу виробництва і виражає внутрішньо необхідні, суттєві і сталі зв'язки між еволюцією технологічного способу виробництва, який базується на автоматизованій праці, та інтенсивним розвитком державної та інтегрованої власності, формування такого технологічного способу виробництва і перетворення державної власності в домінуючу суспільну форму розвитку продуктивних сил починається лише з середини 50-х років XX ст До цього часу в капіталістичному способі виробництва планомірність і організованість обмежувались спочатку масштабами окремих підприємств (в період панування індивідуальної форми власності — з початку XVI ст до 60-х років XX ст.), згодом-' крупних монополістичних (в т ч.олігополістичних) об'єднань (в період панування колективних форм власності) та державного сектора економіки 3 початком інтенсивного процесу одержавлення економіки тобто з 30-х років XX ст . в межах окремих національних держав діяла лише тенденція планомірного розвитку ,яка з середини 50-х років переросла в З.п.р.е Поступово цей закон став діяти в інтернаціональному масштабі і охопив найбільш розвинуті міжнародні економічні організації— ЄЕС. ЄОВС та інші. В межах технологічного способу виробництва дія З.п р.е зумовлена також поглибленням суспільного поділу праці Так, після 30-х років XX ст домінуючою формою суспільного поділу праці стають подетальна та поопераційна форми одиничного поділу праці, а їх матеріальною основою — комплексна механізація й часткова автоматизація виробництва. З середини 50-х років починає формуватися технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці. У зв'язку з переростанням продуктивними силами меж окремих національних країн подетальна та поопераційна форми одиничного поділу праці розвиваються як в окремих національних країнах, так і в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). Так, з 8 тис. компаній-суміжників, з якими кооперується італійський автомобільний концерн „фіат", 2 тис. — зарубіжні. У виробництві нового пасажирського літака „Аеробус" беруть участь 1,4 тис. компаній із 17 країн. Це відбувається за допомогою як ринкових, так і позаринкових зв'язків. Якщо при загальному й особливому поділі праці збільшення кількості галузей промисловості супроводжується повним юридичним, технологічним і економічним відокремленням спеціалізованих підприємств, то при пануванні одиничної форми поділу праці кожне з них залишається технологічно 19^ К •
|