Інформаційна економіка про підвищення рівня номінальної заробітної плати та ін. В останньому випадку профспілки вимагають внесення в трудові угоди поправок на ріст вартості життя, які автоматично корегують доходи працівників з- урахуванням інфляції. При видачі довгострокової позики банк повинен враховувати можливе зростання цін у наступному році та на кілька років вперед. Якщо не брати до уваги можливе зростання цін, то процентна ставка буде нереальною. Наприклад, банк надає кредит підприємству в сумі 1 млн. крб. Якщо такий кредит надається на один рік при 10-процентній ставці, то наприкінці року банк отримає 1 млн. 100 тис. крб. Але якщо рівень інфляції за рік досягне 6%, то купівельна спроможність 1 млн. 100 тис. крб. впаде до 900 тис. крб. В цій ситуації кредитор фактично виплачує позичальнику позику 100 тис. за користування протягом року його грошима. Тому кредитор повинен встановлювати процентну ставку відповідно до очікуваного рівня інфляції. В даній ситуації, тобто з урахуванням 6% очікуваної інфляції, номінальна процентна ставка повинна становити 16%, що дасть змогу кредитору отримати через рік суму грошей, купівельна спроможність яких дорівнюватиме 1 млн. 100тис. крб. Отже, реальна процентна ставка коригується, або дефлюється відповідно до рівня інфляції. Інфлювання та дефлювання — коригування (зміна) реальної величини створеного в той чи інший проміжок часу ВНП. Щоб отримати реальний показник ВНП, використовуються фактичні дані про рівень номінального ВНП в окремі роки і проводиться їх коригування на базі індексу загального рівня цін для цих років. Наприклад, у США базовим береться 1982 р. Оскільки тривалий період ціни зростали, то необхідно було провести інфлювання, тобто збільшити показники ВНП для тих років, які передували 1982 р. Перегляд рівня номінального ВНП у бік підвищення необхідно робити у тому випадку, коли ціни до 1982 р. були нижчими, а тим самим показники номінального ВНП занижували реальний обсяг продукції цих років. У той же час підвищення рівня цін після 1982 р. призводить до завищення обсягу реального виробництва. Це означає, що дані показники номінального ВНП відображають зміни як обсягів виробництва, так і цін, а показники реального ВНП — тільки зміни реального обсягу виробництва, що передбачає незмінний рівень цін. Інформаційна економіка — тип сучасної економіки, у якій відбувається поширення інформаційної технології у сфері матеріального і нематеріального виробництва, перетворення інформації в один з найважливіших факторів соціально-економічного прогресу суспільства й особи. В І.є. переважатиме виробництво та споживання не матеріальних благ, а інформаційних цінностей, її інтегруючим показником є рівень інформації. Матеріальною основою такої економіки стає виробництво інформаційного устаткування: електронного (масове виробництво і використання ЕОМ, машинних банків, мікропроцесорів тощо), телекомунікаційної, побутової електроніки. У ній нерозривно пов'язаний розвиток інформаційних машин із системами зв'язку, що дає змогу комплексно надавати інформаційні послуги. Згідно з прогнозами частка електронної промисловості, телекомунікацій та інформаційних послугу
|