Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Міжнародний поділ праці кола" та інші. Ці компанії володіють товарними марками, здійснюють розгалужену міжнародну діяльність. Великі багатонаціональні організації часто розподіляють ресурси компанії незалежно від національних кордонів, хоча і відносяться до певної країни з точки зору ос походження, приналежності та вищого керівництва. Типовий приклад міжнародного підходу до маркетингу — виробництво годинників, які можуть бути сконструйовані у Швейцарії, їх електронні компоненти і циферблат виготовлені у Японії, корпус — у США, модуль відліку часу збирають у Гонконгу, а остаточна обробка виконана на Віргінських островах перед їх продажем у США. Таким чином, фірмова назва, яка колись демонструвала переваги швейцарської та американської'майстерності, тепер відображає переваги управління й координації трудової діяльності в багатьох країнах для забезпечення високого рівня і сервісу. Міжнародні зусилля варіюються у широких масштабах, фірми на одному полюсі обмежують себе одним або кількома іноземними ринками, виробляють товари у своїй країні, а збувають їх у зарубіжжі, використовуючи той самий план маркетингу, що і в своїй країні (або вносять у нього незначні зміни). Багатонаціональні компанії на протилежному полюсі проповідують глобальну орієнтацію, діють у різних країнах і використовують зарубіжні виробничі та збутові відділення, які працюють на окремі ринки. Не дивлячись на те, що основні принципи маркентингу поширюються на М.м., часто між внутрішнім та зовнішнім ринками існують значні відмінності, які треба враховувати. Кожний ринок повинен оцінюватись окремо, бо є унікальним, не схожим на інші.і тому є національним ринком. Міжнародний поділ праці — вищий ступінь суспільного поділу праці, що базується на спеціалізації країн у виробництві окремих видів товарів та послуг, якими вони обмінюються. Глибина М.п.п. визначається ступенем розвитку продуктивних сил, міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва. Становлення М.п.п. зумовлене переходом від мануфактури до крупної машинної індустрії у країнах Європи, промисловою революцією кінця XVIII — початку XIX ст. За цих умов потрібно було ввозити з-за кордону значну масу сировини, палива і продовольства, а вивозити промислові вироби, яких було більше, ніж цього вимагали національні потреби. Існує три основних форми М.п.п., які збігаються з формами суспільного поділу праці: загальна, часткова й одинична. Загальна форма М.п п. означає поділ праці за родами та сферами виробництва: промисловість, сільське господарство, сфера послуг, добувні та обробні галузі промисловості тощо. Тому у М.п.п. країни-екслортери діляться на індустріальні, сировинні, аграрні. Часткова форма означає поділ цих родів і сфер на окремі види і підвиди, якими в сучасних умовах є окремі галузі промисловості, сільського господарства, ті чи інші види продукції тощо. У міжнародній торгівлі ця форма означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовими виробами. Одинична форма М.п.п. означає спеціалізацію країн на виготовленні окремих деталей та вузлів певного складного товару. Це подетальна та поопераційна форми одиничного поділу праці, які розвиваються ще з 30-х років XX ст., а домінуючими стають з розгортанням НТР. Одинична форма суспільного поділу праці |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник