Планомірність Підприємницький дохід — дохід, отриманий від підприємницької діяльності Згідно з теорією К.Маркса — частина прибутку, яка залишається у власності функціонального капіталіста після сплати процента на взятий у позику капітал. Цей капітал затрачається на купівлю засобів виробництва і робочої'сили, яка в процесі виробництва створює додаткову вартість (прибуток). Частину прибутку капіталіст віддає банкіру за користування кредитом Так відбувається поділ капіталу на капітал-власність і капітал-функцію. Спочатку такий поділ стосується лише позичкового капіталу, але з розвитком кредитування і акціонерної" власності поділ прибутку на процент і підприємницький дохід набуває загального характеру. В сучасних умовах основними формами П д стає дивіденд, засновницький прибуток, платня за участь у роботі керівних органів крупних акціонерних компаній тощо. Планомірність — соціально-економічна форма розвитку народного господарства, за якої з єдиного центру шляхом державного регулювання макроекономічних процесів здійснюється збалансований, пропорційний розвиток галузей і сфер економіки, досягаються заздалегідь поставлені цілі суспільства. Матеріальною основою П. є еволюція технологічного способу виробництва, зокрема такі етапи його розвитку, як крупна машинна індустрія та автоматизація виробництва, а також процес поглиблення суспільного поділу праці 3 їх розвитком розширюються масштаби П. Наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. П. була властива роботі акціонерних товариств відкритого типу, картелей, синдикатів, трестів і концернів. Тому товари вироблялись не анархічно, а за обліком. При цьому здійснювалася еволюція капіталістичної власності від її індивідуальних до колективних форм. Вищою формою розвитку корпоративної П. у наш час є функціонування багатогалузевих транснаціональних концернів (ТНК). На початку XX ст. продуктивні сили починають переростати масштаби окремих монополістичних об'єднань, що зумовлює інтенсивне одержавлення економіки, розвиток державної власності і розширення масштабів П. Капіталізм переростає у свою вищу планомірну форму. Після 30-х років XX ст. домінуючою формою суспільного поділу праці стає подетальна та поопераційна форма одиничного поділу праці, а їх матеріальною основою — комплексна механізація й автоматизація виробництва. З середини 50-х років XX ст. починає формуватися новий технологічний спосіб виробництва, оснований на автоматизації праці. Тому П. як тенденція економічного розвитку охоплює масштаби окремих національних країн. У цей проміжок часу продуктивні сили починають переростати навіть масштаби окремих держав, а подетальна і поопераційна форми одиничного поділу праці розвиваються як у межах окремих країн, так і в міжнародному масштабі (інтернаціоналізація одиничного поділу праці). Тому дія тенденції до планомірного розвитку охоплює наднаціональні економічні об'єднання. Отже, П. з тенденції, що розвивається і обмежена за умов капіталістичного способу виробництва спочатку окремим індивідуальним підприємством (дрібним і середнім), потім гігантськими монополістичними об'єднаннями, у т.ч. транснаціональними 251
|