Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Приватна власність залежно від розміру акцій, суми вкладів в ощадних касах також привласнюють певну суму прибутку. Так, у США на початку 90-х років на проценти від вкладів припадало 15% сукупного прибутку, дивіденди на акції — близько 8%. П. виступає одним з важливих джерел накопичення капіталу, розширення масштабів діяльності підприємств. Тепер у розвинутих країнах Заходу дрібні та середні підприємства отримують в основному середній прибуток, а крупні фірми — монопольний прибуток. В Україні найбільші прибутки привласнюються великими комерційними банками та гігантськими підприємствами-монополістами. Приватизація (відлат. ргй/аіиз — приватний)—передача державно* (в т. ч. муніципально!!) власності окремим особам у приватнугмаксиму^— рімейну власність. П. може здійснюватись за плату, безкоштовно або у поєднанні цих двох способів. Вона може бути прихованою і відкритою, частковою і повною і т.ін. Вперше П. здійснювалась у формі передачі державних земель феодалам у пожипєве або довічне користування, за що ті повинні були нести військову службу або платити податки. Практика роздачі державних земель, підприємств безкоштовно або за символічну плату була поширена в середині XIX ст., а також після другої світової війни в Сіііа/іП. у розвинутих країнах Заходу відбувалась наприкінці 70-х — 8Г>х роках*АЛ& внаслідок незначнихмасштабів державної власності і П.„ як правило, прибуткових підприємств. така акц|я не відповідала інтересам більшості населення, збагачувала фінансовий капітал, призводила до зростання армії безробітних, до погіршення загальних умов відтворення суспільного капіталу тощо. Чисельність дрібних акціонерів через певний час'після П швидко скорочувалась, що означало крах міфулро створення, наприклад, у Великобританії нації' акціонерів^ В той же час П. є об'єктивно необхідною в країнах колишнього СРСР та Східної' Європи, оскільки питома вага державна' власності була дуже великою (в країнах колишнього Союзу близько 92%). Проте суцільна П є другою крайністю тотального одержавлення і суперечить інтересам трудящих. Необхідне органічне поєднання П. і роздержавлення (тобто переходу державної власності в акціонерну, кооперативну та інші форми), але питома вага державно» власності не повинна бути меншою за 30%. Пріоритетною формою власності в процесі роздержавлення економіки повинна стати трудова колективна власність, оскільки вона є найефективнішою і відповідає колективному характеру праці в сучасних умовах. Приватна власність (відлат. ргімаШв—приватний)—форма власності, суб'єктом якої є окрема людина або сім'я. П.в. існує у двох основних формах: одна — базується на власній праці, тобто на праці господаря і членів його сімї, друга — на використанні найманої праці. Проміжною між ними є форма власності, при якій працюють господар і члени його сімї, а також використовується праця небагатьох найманих працівників. П в. зароджується з моменту розпаду первісно общинного ладу й існує в різних суспільно-економічних формаціях, отримавши найбільший розвиток в умовах капіталістичного способу виробництва. Об'єктами П.в. є засоби виробництва, предмети споживання, гроші, щіні папери, патенти, ліцензії, інформація. Специфіка інформації'як об'єкта власності |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник