Продуктивні сили капіталістові додаткову вартість, більший прибуток. Виходячи з цього, продуктивнішою, наприклад, є праця по виготовленню зброї, оскільки приносить військовим концернам вищу норму прибутку. Але оскільки воєнні витрати, виробництво зброї негативно впливають на розвиток економіки, посилюють безробіття тощо, така праця з точки зору інтересів всього суспільсва є непродуктивною. Продуктивні сили — система факторів виробництва, яка забезпечує перетворення речовин природи відповідно до потреб людей, створює матеріальні і духовні блага і визначає зростання продуктивності суспільної праці. До цієї системи належать: працівники; засоби праці; предмети праці; використовувані сили природи; наука як специфічна продуктивна сила, особливий фактор; форми і методи організації виробництва; «формація. Наука перетворилась в окремий елемент продуктивних сил з початку розгортання НТРттебто з середини 50-х років, а інформація з середини 7ГЯфбків, тобто з початку другого етапу НТР. Головною П.с. суспільства є працівники виробничоїта невиробничої сфери. П.с. виражають ставлення людини до природи, ступінь оволодіння людини силами природи. Вони є провідною стороною суспільного способу виробництва, а їх рівень загальним показником соціально-економічного прогресу, оскільки з їх розвитком зростають продуктивність праці, національне багатство, з'являються нові джерела енергії тощо. Водночас головним критерієм суспільного прогресу є розвиток людини, її потреб, інтересів, цілей. Взаємодія особистюних (людини) і речових (засобів виробництва) факторів виробництва є найважливішою умовою зростання продуктивності праці, національного багатства, у процесі такої взаємодії виникає нова продуктивна сила, не властива жодному із цих факторів зокрема. Соціально-економічною формою розвитку продуктивних сил є система виробничих відносин або реальних (економічних) відносин власності, яка формує спосіб поєднання особистюних та речових факторів виробництва, характер привласнення результатів праці, природу економічна* і політичної влади. В залежності від того, наскільки відносини власності відповідають інтересам людини, рівню розвитку інших елементів продуктивних сил, вони або прискорюють, або гальмують їх розвиток. Продуктивність праці — ефективність виробничої'діяльності людей в процесі створення матеріальних благ і послуг. П.п. вимірюється кількістю продукції або послуг, вироблених працівником за одиницю робочого часу (рік, місяць, тиждень тощо), або кількістю робочого часу, затраченого на виробництво одиниці продукції чи надання послуги. У виробництві будь-якого товару бере участь жива та минула (або уречевлена) праця. Зростання П.п. у суспільстві в цілому означає економію обох видів праці або зниження суспільно необхідного робочого часу на виробництво одиниці товару чи послуги. При цьому частка живої праці зменшується, а частка минулої' — зростає, але кількість живої праці зменшується помітніше, ніж зростає кількість минулої праці. Отже, загальна сума праці, втіленої в товарі чи послузі, зменшується. Найбільш точним вираженням суспільного рівня П.п. є показник виробництва
|