Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Робочий період виробництво додаткового продукту, потрібного для створення фонду нагромадження, розширення виробництва, формування суспільних фондів споживання тощо. Не може Рд. тривати 24 години, оскільки робітник повинен мати час для відновлення працездатності, поповнення своїх професійних знань, задоволення культурних і соціальних потреб. На величину Р.д. вирішальний вплив має розвиток продуктивних сил, продуктивності праці, характер виробничих відносин, співвідношення сили між роботодавцями і робітниками, їх організаціями. Рд. має тенденцію скорочуватися. В історії капіталізму був період, коли величина Рд. законом не обмежувалась, і нерідко він тривав по 12—14 і більше годин. Тепер у країнах з соціальною ринковою економікою він обмежується 6.5—7 годинами. В республіках колишнього СРСР тривалість робочого дня обмежувалася 8 годинами, а на підземних і шкідливих роботах — 6 годинами. Таку тривалість Р.д. має і в Україні. Робочий період — робочий час, необхідний для перетворення предметів праці на готовий продукт. Р.п. — основна частина часу виробництва, що складається з тісно пов'язаних між собою робочих днів, годин, хвилин. Р.п. обчислюється з допомогою нормування виробничих операцій. До Р.п. не включається час виробництва, протягом якого предмети праці перебувають під впливом природи (сушіння деревини, бродіння вина, хімічні реакції і т.ін.) Тривалість Р.п. у різних галузях виробництва не однакова. Наприклад. Р.п. у взуттєвій, текстильній промисловості обчислюється годинами, у машинобудівній промисловості — днями, а у суднобудуванні — навіть роками. Впровадження у виробництво нової техніки, прогресивних технологій, поліпшення організації виробництва сприяють скороченню Р.п., що, в свою чергу, дає можливість прискорити оборот капіталу і підвищити його ефективність. Роздрібні ціни — ціни, за якими товари реалізуються безпосередньо споживачу. За такими цінами товари торгових підприємств купують підприємства, організації й населення. За своєю економічною природою Р.ц. діляться на державні, комісійні, ринкові і вільні. Донедавна основна маса товарів народного споживання продавалася населенню через роздрібну торгову мережу за державними Р.ц., які встановлювались централізовано і заносились у відповідний прейскурант. При визначенні Р.ц. враховували соціально-економічне значення товару. В ряді випадків на окремі види товарів ціна не забезпечувала покриття виробничих затрат (хліб, м'ясо-молочна продукція, товари дитячого асортименту). Основними елементами Р.ц. були виробничі затрати, прибуток підприємств, податок з обороту, торгові націнки оптових торгових організацій, націнка роздрібних торгових підприємств. Такі ціни протягом тривалого часу не змінювалися, були під контролем держави. В умовах формування ринкової економіки контроль з боку держави за роздрібними цінами в Україні по суті відсутній. Ціни стали вільними і формуються в основному під впливом попиту і пропозиції. Різке падіння виробництва товарів народного споживання при одночасному випуску великої маси незабезпечених товарною масою паперових грошей призвело до різкого підвищення цін на продовольчі товари, одяг, взуття |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник