Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Розподіл податкового тягаря між підприємцями, різними соціальними групами населення між створенням вартості та її розподілом між окремими факторами виробництва — працею, капіталом, землею. В теорії граничної продуктивності, як і концепції трьох факторів виробництва, всупереч положенням трудової вартості, стверджується, що кожен з елементів виробництва є продуктивним і створює вартість. Участь кожного з них у виробництві вартості визначається граничною продуктивністю, тобто величиною одержання максимально можливого продукту внаслідок збільшення даного продуктивного фактору на одиницю при незмінній величині всіх інших факторів. Граничний продукт згідно з даною теорією визначає „справедливий" природний рівень доходу, виплачуваний кожному з факторів. Капітал, під яким розуміють засоби виробництва, приносить своєму власнику прибуток, земля землевласнику — ренту, а праця робітнику — заробітну плату. На перший погляд розподіл, при якому робітники і власники засобів виробництва, матеріальних ресурсів отримують винагороду відповідно з їх вкладом у виробництво, виглядає логічним і справедливим. Між тим це далеко не так, оскільки існує нерівність у розподілі виробничих ресурсів. Насамперед мають місце відмінності в можливостях і здібностях людей, окремі з них через природні недуги взагалі не можуть брати участі у виробництві і не зможуть одержувати ніякого доходу у системі розподілу, здійснюваного лише на основі теорії граничної продуктивності. Ще більша нерівність у володінні власністю серед багатьох* власників капіталу, адже земля не є результатом їх трудових зусиль, вона дісталася їм у спадщину. Виходить, що дохід від успадкованої власності знаходиться у протиріччі з принципом: кожному відповідно до того, що він створює. Заперечуючи необгрунтовані висновки теорії граничної продуктивності у галузі розподілу, соціальній сфері, слід визнати її важливість у розробці основних принципів підприємницької діяльності у ринковій економіці. Розподіл податкового тягаря між підприємцями, різними соціальними групами населення — одна з найважливіших проблем, від раціонального вирішення якої значною мірою залежить виконання державою соціально-економічних функцій, темпи економічного розвитку, здійснення принципу соціальної справедливості. Щоб правильно, справедливо вирішити це завдання, податкова система повинна мати розгалужений характер як за суб'єктами оподаткування, так і за джерелами, формами. Лише в цьому випадку податкова система може охопити різні види доходів і ефективно впливати на їх формування. У всіх країнах податкова система включає три види податків: прямі, побічні (непрямі) і лодатки на майно. При цьому застосовуються різні методи оподаткування (див.Податкова система, регресивний податок). При оподаткуванні дотримуються принципу: ті, хто має однакове багатство, рівні доходи — сплачують однаковий податок, хто має неоднаковий дохід — сплачує різний податок, а то й зовсім звільняється від нього. Такий підхід до оподаткування дає змогу реалізувати один з принципів соціальної справедливості: хто більше отримує, той несе вищий податковий тягар, віддає більше на АЛЛ |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник