Світові ринки робочої сили транспорту, зв'язку). В межах інтеграційних об'єднань відбувається багатостороннє регулювання торгівлі послугами. Так, ЄС вже зняті чисельні обмеження на торгівлю послугами. Значний вплив на регулювання С.р.п. справляють міжнародні організації ГАТТ, ЮНКТАДтаін. Світові ринки робочої сили — сукупність відносин з приводу трудової міграції вільних працівників. Виникнення С.р.р.с. пов'язане з розвитком машинної індустрії і відповідно професіональними змінами. Зараз основу світових ринків робочої сили складають головним чином робітники і дещо менше службовці. Формування С.р.р.с. веде до втратт'рудових ресурсів, зокрема в країнах, що розвиваються, та економічного виграшу індустріально розвинутих країн. С.р.р.с. значно розширились у повоєнні роки. Щорічно в пошуках роботи мігрує 19,7—21,6 млн. чоловік. В сучасних умовах склалось декілька С.р р.с. Стрімко формується С.р.р.с. в регіоні нафтодобувних країн Ближнього Сходу, де працює близько 3 млн. іноземних робітників. Значний С.р.р.с. сформувався в країнах Західної Європи, де іноземна робоча сила використовується на постійній основі. Супєву роль тут відіграло Європейське співтовариство, одним із елементів якого є створення спільного ринку робочої сили. Загальна чисельність мігрантів в ЄС у 80-ті роки складала від 6 до 12 млн. чоловік. Традиційний С.р.р.с. існує в США. Емігранти тут складають 5% загальної кількості робочої сили. Ще один С.р.р.с. сформувався в Латинській Америці, де в основному Аргентина приймає емігрантів, їх чисельність досягає 8 млн. Для світового ринку робочої сили характерна постійна „ротація" іммігрантського контингенту. З цією метою створено системи допомоги та працевлаштування для тих, хто повертається на батьківщину, а також мережа спеціалізованих посередницьких фірм по вербуванню іноземної робочоїсили. функціонування С р'.р.с. регулюється національним господарством країни, що приймає і використовує робочу силу, відповідними міждержавними угодами. Певну роль у регулюванні міграції робочоїсили відіграють міжнародні організації, зокрема Міжнародна організація праці (МОП), де поряд з представниками урядів, підприємців беруть участь представники трудящих. Свобода вибору — здатність людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети, спираючись на об'єктивну необхідність. У практичній діяльності люди мають справу з конкретно-історичним втіленням реально існуючих економічних і соціальних відносин. Тому вони не вільні у виборі об'єктивних умов своєї діяльності, але їм притаманна свобода у виборі мети, тому що завжди існує не одна, а декілька реальних можливостей з різною ймовірністю. Люди більш-менш вільні у виборі засобів досягнення мети. Таким чином, С в. — це можливість вибору певного напрямку діяльності. Вона тим більша, чим краще люди усвідомлюють свої реальні можливості, чим різноманітніші засоби досягнення мети в їх розпорядженні, чим повніше збігаються їхні інтереси з інтересами суспільства. Свобода підприємництва — здатність людини діяти в підприємницькій діяльності відповідно до своїх інтересів і можливостей. Кожний суб'єкт ринкового господарства має свободу вибору виду ?Ч6
|