Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Теорія адаптивних очікувань надання послуг, можливість привернути найбільш конкурентоздатних постачальників й підрядників. Теорія адаптивних очікувань (від лат. асіаріаііа — пристосування)— перший з двох варіантів тлумачення точок на фафіку інфляції — безробіття („кривої Філіпса"), що показує існування стійкості зв'язків між рівнем безробіття й рівнем інфляції з позиції природного рівня. Другим варіантом є теорія раціональних очікувань. Суть Т. а.о. полягає в тому, що очікування майбутньої інфляції формується господарчими суб'єктами на підставі попередніх та існуючих рівнів інфляції, причому зміна цих очікувань відбувається дуже повільно. Теорію було розроблено американським вченим М.фрідменом. Вона вибудована у руслі традиційних монетаристських та сучасних неокласичних концепцій. Т.а.о. передбачає можливість альтернативи інфляції! безробіття на незначний відрізок часу, відсутність такої альтернативи у довгострокових періодах. Тому будь-яка спроба держави знизити існуючий рівень безробіття не має достатніх обфунтованих підстав і не може бути плідною. Теорія економіки пропозиції — теорія, згідно з якою виникнення економічних криз зумовлене не змінами попиту, а змінами пропозиції внаслідок підвищення витрат на енергоносії, робочу силу і т.ін. Тому знижується продуктивність праці, підвищуються ціни на товари, хоча кількість їх зменшується. Результатом цих процесів є зниження темпів зростання виробництва і його обсягів. Внаслідок цього зростає кількість безробітних, знижується заробітна плата працівників; зменшується попит на кредити і гроші, оскільки при скороченні масштабів виробництва для його обслуговування потрібна їх менша кількість. Все це означає скорочення масштабів реальної економіки у порівнянні з її потенційними можливостями і виникнення кризи. На відміну від неокейнсіанських і монетаристських рекомендацій щодо оздоровлення економічної ситуації, прихильники Т. е.п. вважають, що поступово все збалансується само по собі, а довгострокові витрати і збитки суспільства від таких криз дуже незначні. Тому уряд не повинен вфучатися у хід розвитку економіки. Т.е.п. має невелике коло прихильників І значно більше опонентів. В другій половині 70-х років XX ст. прихильники Т.е.п. у США разом з представниками монетаризмута інших течій неокласицизму розробили теоретичну платформу критики неокейнсіанстваі „рейганоміка". Теорія раціональних очікувань — (від лат. гаііопаїіз — раціональний, розумний, гаїіо — розум) — другий з двох варіантів тлумачення точок на фафіку інфляції — безробіття („кривої філіпса") з позиції природного рівня, (Перший —теорія адаптивних очікувань.) Т.р.о. набула поширення з середини 70-х років XX ст. Згідно з цією теорією люди поводять себе раціонально. Ринкові суб'єкти збирають й обробляють інформацію при формуванні очікувань щодо речей, які становлять грошовий інтерес, використовують її для прийняття рішень, що найбільше відповідають'їхнім інтересам. Люди не просто проектують досвід минулого на майбутнє, а оцінюють передбачений вплив втіленої економічної політики на майбутнє економіки. Іншими словами, „раціональні люди" використовують існуючу Інформацію про функціонування економіки, про те, як держава здійснює 19П |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник