Товар фахівців; 3) одна з найекономічніших форм використання високотехнологічного обладнання Підприємства мають доступ до нього на орендних й кооперативних засадах; 4) у межах технополісу утворюється єдина матеріально-технічна база, де відсутні гострі проблеми науково-технічного прогресу: відомчі перешкоди, структурна незбалансованість та ін.; 5) необхідність відносно малих господарських територій. Т.т.п. успішно розвиваються у відносно замкненому, але у максимально розвиненому економічному і соціальному просторі. Політика організації технополісів нині широко розповсюджена. Так, окрім названих, у США діють понад 20 науково-технічних парків, майже ЗО технополісів утворено в Німеччині, понад 50 — у Франції. Всього у світі нараховується понад 300 технополісів. ЗО Т.т.п. утворюються в Росії. В країнах СНД вони виникають, як правило, у межах вільних економічних зон, але у цих зонах не завжди є достатні функціонально взаємодіючі високотехнологічні галузі промисловості, науковий потенціал, розвинута соціальна інфраструктура, ринкова кредитна система тощо. Товар — продукт праці, виготовлений з метою обміну або продажу. Обмін, а потім і продаж, є одним із засобів задоволення тих чи інших потреб суспільства і з'являється разом із суспільним поділом праці та економічним відособленням окремих виробників, які спеціалізуються на виробництві різних продуктів. Тому обмін продуктами мав місце в умовах первіснообщинного способу виробництва, більше поширеним став в умовах рабовласницького та феодального способів, хоча переважаючим у них було натуральне господарство. Лише у капіталістичному суспільстві виробництво продуктів як Т. стає загальним, оскільки Т. стає і робоча сила. Т. має дві основні сторони: споживчу вартість і вартість. Споживча вартість — це насамперед певний предмет, річ, яка завдяки своїм властивостям, задовольняє певні потреби людини. Вона виступає носієм вартості та форми її прояву — мінової вартості, а також матеріальним носієм суспільних відносин і мети виробництва. Споживчу вартість Необхідно вивчати як споживчу вартість для інших, тобто як суспільну споживчу вартість, яка є проміжною ланкою між виробництвом і споживанням, органічно пов'язана з якістю продукції й ефективністю виробництва. Як споживча вартість, всі Т. якісно різноманітні і не можуть безпосередньо прирівнюватись один до одного. Так само не схожі між собою і всі види конкретної праці, які створюють споживчу вартість. Кожен вид конкретної праці має специфічні особливості — мету, характер трудових операцій, засоби праці. Але як носії вартості всі, Т. однорідні і відрізняються один від одного лише кількістю втіленої в них суспільної праці. Вартість створюється абстрактною працею — витратами фізіологічної енергії товаровиробника — його м'язів, нервів, мозку. Але лише в умовах товарного виробництва ці витрати енергії людини стають носіями вартості. Тобто вартість і абстрактна праця — категорії суспільні, породжені розвитком товарно-грошових відносин. Конкретна праця виступає як приватна, бо сам товаровиробник вирішує, якою саме конкретною працею він буде займатись; але насправді всі товаровиробники тісно між собою пов'язані розподілом праці. 324
|