Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Торгова політика торговельними посередниками. Разом з тим торговельне посередництво має певні недоліки :. експортер втрачає змогу безпосередніх зв'язків з ринком збуту і результати його діяльності повністю залежать від сумлінності й активності посередника. За характером відносин між експортером і торговельною фірмою-посередником розрізняють операції з перепродажу товарів; комісійні; агентські та брокерські операції. Операції із перепродажу товарів здійснюються від імені торговельного посередника і за його рахунок. Є два види операцій з перепродажу: 1) торговий посередник викуповує у експортера товар на підставі угоди купівлі-продажу, стає його власником і може продавати товар за будь- якою ціною і на будь-якому ринку; 2) експортер надає торговельному посереднику право продажу своїх товарів на вказаній території протягом встановленого часу-на підставі угоди про право на продаж. В такому разі посередник називається торговцем за угодою. Комісійні операції здійснюються за дорученням комітенту угод і за його рахунок, але від імені комісіонера, який не є власником товару, забезпечує його зберігання і відповідає за втрату чи його пошкодження. За здійснення посередницьких угод комісіонер отримує комісійні винагороди, розміри яких фіксуються в угоді і становлять, як правило, процент від суми угоди або різницю між ціною комісіонера і ціною, названою комітентом. Агентські операції здійснюються за дорученням принципалу (експортера або імпортера) незалежним від нього агентом, який, будучи представником принципалу, діє самостійно, але в межах повноважень, зафіксованих в агентській угоді. Для її укладення Міжнародна Торговельна Палата розробила довідник, де зазначені положення агентських угод. Брокерські операції встановлюють контакти між продавцем й покупцем через посередника-брокера, який не є представником жодної із сторін і діє на підставі доручень клієнтів. За послуги брокер одержує винагороду від 0,25 до 3% суми угоди. Торгова політика — один з напрямів зовнішньоекономічної'діяльності держави, сукупність методів регулювання масштабів, структури та умов зовнішньої торгівлі. До них належать тарифні (митні) і нетарифні (квотування, ліцензування, контингування), економічні і неекономічні. Розрізняють два види Т.п. — фрітредерство і протекціонізм, фрітредерство — вільна торгівля; напрям в економічній теорії, який означає свободу торгівлі і невтручання держави у приватну власність. Виник в останній третині XVIII ст. у зв'язку з початком промислового перевороту. Всебічне теоретичне обфунтування його дали представники класичної'політичної економії А.Сміт та Д. Рікардо. їх висновки лягли в основу боротьби проти митних тарифів, за їх зниження, що сприяло зростанню експорту англійських товарів за кордон та зниженню цін на імпортоване у країну зерно. Протекціонізм — захист однієї або декількох галузей від іноземних конкурентів (стосовно окремих товарів — селективний протекціонізм). Вигідний вітчизняним підприємцям, оскільки послаблює позиції іноземних конкурентів, забезпечує певну зайнятість у цих галузях. У той же час протекціонізм сприяє підвищенню внутрішніх цін, погіршенню умов життя, стримує розвиток торгівлі й економіки в 331 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник