Ціноутворення за принципом «витрати плюс» Цінове лідерство — застосовуваний фірмами в умовах олігополії неофіційний метод встановлення ціни на товар, фірма-лідер оголошує зміну ціни, а інші фірми незабаром оголошують аналогічну зміну. Цінові знижки — спосіб зниження ціни на користь покупця з урахуванням становища на ринку та умов контракту. Найпоширеніші Ц.з. 1) бонусні — надаються оптовим, як правило, постійним клієнтам за певний обсяг обороту протягом року. Можуть становити 7—8% від вартості обороту; 2) тимчасові — застосовуються переважно при сезонній торгівлі продукцією масового попиту; 3) ділерські (до 30%) — надаються гуртовим та роздрібним торговцям, агентам та посередникам. Знижки повинні покривати їх витрати на продаж та сервіс й забезпечувати певний прибуток; 4) кількісні (до 15%) — їх величина змінюється в залежності від розміру або серійності замовлення; 5) знижки „сконто" (до 3—5% вартості угоди) — надаються за оплату готівкою або за дострокове здійснення платежів за контрактом; 6) спеціальні (приблизно 5—7%) — надаються покупцям, з якими у фірми склалися особливі, в тому числі довгострокові відносини. Ціноутворення — процес обгрунтування, затвердження та перегляду цін і тарифів, визначення їх рівня, співвідношення та структури. До Ц. відносять також аналіз та прогноз динаміки цін, контроль за додержанням законодавчих норм у цій галузі. Ц. виступає як система обліку ціноутворюючих факторів: затрат ресурсів на виробництво та реалізацію товарів; рівня споживчої вартості, якості товарів; науково- технічного рівня та новизни товарів; співвідношення попиту та пропозиції; взаємовпливу "цін на аналогічні товари чи товари- субститути; зміни купівельної спроможності грошей, темпів інфляції тощо. За адміністративно-командної системи ціни на основну частину продукції встановлювалися централізовано і переглядалися рідко. Це призводило до відриву цін від вартості, широкого застосування дотацій, посилення товарного дефіциту, позбавлення виробників цінових орієнтирів щодо збільшення чи зменшення виробництва товарів. З переходом до ринкової економіки в Україні розширюються права та обов'язки фірм у визначенні цін. Ц. дедалі тісніше пов'язується з маркетингом, вивченням та формуванням ринків, врахуванням цінової еластичності попиту. Процес Ц. в соціальній ринковій економіці включає вивчення допустимого рівня цін; визначення рівня витрат виробництва та реалізації товарів; оцінку можливої маси прибутку (брутто та нетто) за різного обсягу реалізації; оцінку конкурентноздатності товарів фірми; визначення кордонів ринку, застосування націнок (скидок) до ціни; постійний моніторинг за ефективністю ціни, своєчасне її зниження для збільшення попиту , (врахування цінової еластичності попиту). Технологія Ц. різних товарів не завжди однакова і не можлива без достатньої ринкової інформації та високої кваліфікації менеджерів. Ціноутворення за принципом «витрати плюс» — спосіб встановлення фірмою ціни на товар, за яким обчислюють суму витрат та певний процент надбавки, формула ціноутворення у зв'язку з цим може
|