Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Державне планування капіталізму стає частка інтелектуальної власності у формі патентів, ліцензій. Але найшвидшими темпами у цей період розвивалась державна власність на всезростаючу частку національного доходу /від 40 до 55-60%/. У США, наприклад, у 1902 р. було одержавлено 1,7 млрд дол. створеного національного доходу, а на початку 90-х років - понад 1,5 трлн дол.. Узагальнюючим показником розвитку Д в. була частка держави в економіці: на початку XX ст. вона становила у США приблизно 8%, а у 70-х роках - близько 30%. Цей показник був вищим в інших розвинутих країнах світу. Проте найбільших масштабів розвиток Д.в. набув в колишньому СРСР, де було одержавлено 92% засобів виробництва і більше 70 % створюваного національного доходу. На другому етапі післявоєнного розвитку Д.в. у Західних країнах /60-і роки XX ст./ внаслідок постійного впровадження результатів наукових досліджень у виробництво, поліпшення організації праці, постійних інвестицій тощо продуктивність праці на підприємствах державного сектора була вищою, ніж у приватних. Тому основною метою функціонування Д.в. було сприяння приватному секторові і насемперед крупному капіталу шляхом надання товарів та послуг за зниженими цінами. Таким чином здійнювалося колективне привласнення значної частки створеної а державному секторі додаткової" вартості. На третьому етапі /70-і роки/ державні підприємства все більше діяли за принципами комерціалізації", що поліпшило їх виробничо-фінансове становище. Приватизація засобів виробництва у 80-ті роки відбувалася в основному в рентабельних державних компаніях. Розвиток Д.в. на всіх етапах супроводжувався більшою гарантією зайнятості працівників, наданням товарів і послуг за нижчими цінами, ніж у приватних компаніях, наявністю парламентського контролю за їх діяльністю тощо. Тому в Д.в. частково виражалися риси загальнонародної власності. Негативні риси Д.в.: бюрократизація в прийнятті рішеннь, використання частини доходів у політичних цілях, не завжди ефективні програми капіталовкладень. Розвиток Д.в. в колишньому СРСР здійснювався в інтересах номенклатурної верхівки. Тотально одержавлена економіка була затратною, в управлінні нею переважали адміністративні методи. В оплаті робочої сили переважала зрівнялівка. Все це спричинило кризові явища в СРСР у 80-х роках. Державне планування - комплекс взаємопов'язаних заходів державного впливу на народне господарство з метою забезпечення його збалансованого і прискореного розвитку, найбільш дійовий іструмент державного регулювання економіки. Д.п. було започатковане в СРСР планом ГОЕЛРО - планом електрифікації Роси/1920 р./. Перший п'ятирічний план був складений на 1928-1933 роки. В розвинутих країнах Заходу Д п. починає практикуватися після другої світової війни. Спочатку у Франції, яка розробила перший п'ятирічний план на 1947-1953 рр. (план Монне/. Найбільшого поширення Д п. отримало в 609х роках, коли за фпвнцією, Голландією і Японією його запровадили Великобританія, ФРН, Італія і ряд інших розвинутих країн. Сьогодні Д п. в тій чи іншій формі практикується більшістю країн світу. Д.п. являє собою єдність 67 з* |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник