Диференціальна рента господарського механізму, природних і технологічних аномалій. Д є. суттєво знижують економічну ефективність народного господарства, життєвий рівень населення. Попередження і усунення Д.е. є важливим завданням державного регулювання економіки, зокрема державного планування, структурної політики. Д є. в економіці України значною мірою успадковані від колишнього СРСР, є наслідком колоніальна політики кремлівського керівництва. Вони — і результат численних помилок в ході ринкових перетворень. Найсуттєвіші Д.е. сучасна української економіки: між І і II підрозділами суспільного виробництва, між виробництвом воєнноїі „мирної" продукції, між промисловістю і сільським господарством, між грошовими доходами населення і їх товарним забезпеченням, між інвестиціями і споживанням, між експортом та імпортом. Дисципліна праці /відлат. сіузсірііпа-вчення, виховання, розпорядок/- дотримання кожним працівником вимог і обов'язків, що випливають з його місця у виробничому процесі, узгодження його діяльності з діями інших учасників виробництва у процесі спільна праці. Д.п. у вузькому розумінні — це точне виконання виробником встановленого внутрішнього трудового розпорядку на підприємствах і установах, суворе дотримання виробничих правил і функціональних обов'язків. Д.п. є неодмінною умовою існування сучасного взаємопов'язаного, взаємозумовленого процесу виробництва. її значимість зростає разом з підвищенням технічного рівня виробництва, поглибленням спеціалізації та коооперування праці, що вимагають високої організованості та відповідальності кожного робітника. Порушення Д.п. на одному робочому місці може звести нанівець зусилля багатьох працівників, спричинити великі втрати, нещасні випадки, екологічні катастрофи. її зміцнення є суттєвим резервом підвищення ефективності виробництва. Диференціальна рента (лат.іїііїегепііа —різниця, відмінність, гесідо — повертаю, сплачук) — одна з форм доходу сільськогосподарських підприємств, пов'язана з використанням середніх та кращих за родючістю і місцерозташуванням земель. Зумовлена обмеженістю основного засобу аграрного виробництва — землі. Ця обставина разом із зростанням чисельності населення робить необхідним (для задоволення потреб у продовольстві) залучати до обробітку не лише кращі й середні, але й гірші землі. Це можливо лише з& умови, що останні приноситимуть господарям середніх дохід. Тому ціна на сільськогосподарську продукцію формується не середніми умовами виробництва, як у промисловості, а тими, що мають місце на гірших земельних ділянках. Господарювання на середніх і кращих — дає додатковий прибуток за рахунок вища продуктивності застосовуваних факторів виробництва (Д.р) Вона може бути визначена, як різниця між більш високим прибутком, що його отримують на кращих і середніх земельних ділянках, і середнім прибутком, що створюється на гірших ділянках. Оскільки вища якість земельних ділянок має стійкий характер, то і надприбуток з них є також відносно постійним. Д.р. виступає у двох основних формах: диференціальна рента І і диференціальна рента II. Д р. І пов'язана з 7*
|