Додаткова вартість * м можливостей їх вдосконалення, падінням ефективності виробництва. Матеріальною основою великих циклів, на думку Кондратьєва, є періодичне масове вибування, оновлення і розширення „основних капітальних благ", тобто елементів основного капіталу із тривалим /близько 50 років/ терміном функціонування. Йдеться про виробничі інфраструктури! споруди: промислові будівлі, мости, дороги, для спорудження яких потрібні великі кошти і тривалий час. їх оновлення відбувається не плавно, а своєрідними поштовхами, імпульсами для яких служать науково-технічні відкриття та нововведення. Зміна „основних капітальних благ" вимагає значних нагромаджень, великих інвестицій. Отже, Кондратьєвим була обгрунтована інвестиційна теорія Д.х.в є. В 30-х роках австрійський економіст Й.Шумпетер доповнив'інноваційним механізмом. Згідно з цим Д х. в є. зумовлюються також нерівномірністю процесу нововведень, зростанням чи зниженням схильності підприємців до значних іновацій— технічних, технологічних, організаційних, випуску нових видів товарів тощо. Середньострокові цикли розвиваються на фоні Д.х. в є. На фазі їх спаду гостро проявляють себе промислові кризи, фаза піднесення не виключає кризи, але вони виникають, як правило, на фоні довготривалої зростаючої кон'юнктури. Розуміння механізму Д.х. в є. створює можливість довгострокового прогнозування економічного розвитку. Останній /четвертий з початку формування циклічного поступу екрномїки/ великий цикл бере свій початок з кінця другої світової" війни, фаза пщнесення триває до початку 70-х років. Сьогодні світова економіка розвивається на фазі спаду. Додаткова вартість - соціально-економічна форма додаткового продукту в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, перш за все при капіталізмі. Д в. - це вартість додаткового продукту, створеного найманими • працівниками.іїка повністю привласнювалась класом капіталістів в XVI * перші десятиліття XX от. У наш час деяка частка додаткового продукту у формі дивіденду/Див.Дивіденд/ привласнюється найманими працівниками -» , власниками певної кількості акцій. На підприємствах, викуплених трудовими колективами, більша частка Д в, привласнюється працівниками цих підприємств, а менша вилучається державою через механізм оподаткування банками та іншими фінансовими інститутами^шляхом отримання • процентів за кредити. Передумовою виникнення додатково»» вартості було формування класу найманих працівників — вільних, але^позбавлених власності на засобивиробництва і виготовлений продукт. Щоб отримати необхідні життєві блага, вони змушені були продавати свою робочу силу. Виробництво Д.в. здійснюється завдяки здатності найманого працівника створювати своєю працею більшу вартість, ніж вартість його робочої сили Тому, купуючи робочу силу навіть за її вартістю, капіталіст отримує замість цього весь продукт праці, створений найманим працівником. Він складається з еквівалента вартості робочої' сили та додаткова' вартості. На цьому побудований весь механізм експлуатації при капіталізмі. Щоб створити Д.в. капіталіст повинен купити і засоби виробництва, але ця частина авансованого ним капіталу в процесі капіталістичного виробництва не змінюється, тому отримала назву постійного капіталу. 77
|