Економіка соціальна ринкового типу. господарювання буде прагнути до безмежного привласнення прибутку, А Сміт вважав, що інтереси таких індивідів приводить до певно/ гармонії конкуренція — регулятор особистого егоїзму, економічної'рівноваги. Конкуренція вирівнює попит і пропозицію, відновлює пропорційність і т.ін., тобто здійснюється саморегуляція економіки. У ринковій економіці державі належить другорядна роль: вона повинна виконувати лише ті функції, які окремій людині не під силу або економічно неефективні. До таких функцій належать: організація громадського порядку, державної поштової' служби, введення обов'язкового шкільного навчання, забезпечення національної' оборони* емісія крупних банкнот, будівництво,, утримання у робочому стані деяких громадських споруд (доріг, мостів). Економіка соціальна ринкового типу (соціально орієнтована ринкова економіка) — економічна система, основана на пануванні колективних форм власності (трудової'і капіталістичної), в якій має місце органічне поєднання державного регулювання макро- та мікроекономічних процесів з ринковими важелями, поєднання соціального з ринковим. Соціальне — наявність розгалуженої' системи захисту широких верств населення, яке здійснюється у формі державних витрат на розвиток освіти, охорони здоров'я, навколишнього середовища, перекваліфікацію працівників, виплату пенсій, пільг безробітним тощо. Концепція „соціального ринкового господарства", основоположником якої є західнонімецькі економісти Л.Ерхард та В.Ойкен. значно вщрізнається від . теорії класичного ліберального господарства, тобто від концепції „ринкової економіки", в якій державі відводилась роль „нічного сторожа". Вони визнають, що „перед сучасною державою стоять величезні завдання", що в середині XX ст. можливість істотно звільнити державу від обов'язків малоймовірна. Одним з найважливіших завдань держави Л.Ерхард вважав забезпечення вільної конкуренції. Вільна власна ініціатива та конкуренція повинні поєднуватися з активною роллю держави у господарському жилі. Головним критерієм свободи для нього є свобода споживання, яка „знаходить своє логічне доповнення у свобод' підприємця виробляти та продавати ті продукти, які відповідають попитові..." Одним з найважливіших критеріїв соціального ринкового господарства (поєднання соціального з ринковим) є досягнення такого господарського порядку, який діє з найвищою ефективністю, коли відповідно до зростання продуктивності знижуються ціни, підвищується реальна заробітна плата. Через конкуренцію, значною мірою регульовану, та поєднання економічних і адміністративних важелів державного регулювання (при переважанні перших) значною мірою може бути досягнута соціальна справедливість, може здійснюватись соціалізація прогресу і розподілу прибутків. Іншим важливим критерієм соціального ринкового господарства є раціональне поєднання ринкової економіки та планового господарства, причому планомірність значною мірою пронизує і ринкову підсистему. У західній економічній літературі таке поєднання називають „регульованою ринковою економікою". Близьким за значенням до поняття „соціальна ринкова економіка" є поняття „змішана" економіка, автором якоїє американський економіст 84
|