Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Економічне передбачення вирішення завдань та досягнення мети, критичним підходом до існуючих економічних форм тощо. Важлива роль у формуванні Е.м. належить економічній науці в цілому і політичній економії зокрема. У свою чергу, ці науки повинні узагальнити раціональні ідеї, положення світової економічної думки, адекватно відображати реалії дійсності і передбачати тенденціїїх розвитку. Важливою умовою формування правильного Е.м. є усвідомлення людиною національної ідеї, духу народу, національна свідомість. Економічне передбачення — здатність індивідів або певних інститутів приймати раціональні цілеспрямовані рішення, що грунтуються на врахуванні вигод і витрат, які можуть стати наслідком їх дій. Економічне стимулювання — система організаційно-економічних заходів, скерованих на розвиток господарської діяльності та підвищення її ефективності шляхом забезпечення матеріальної зацікавленості працюючих у результатах діяльності. Найважливішими складовими елементами економічного стимулювання є прогнозування, планування, госпрозрахунок, норми, нормативи, ціни, кредити, форми і системи оплати праці тощо. Економічний експеримент — науково поставлений дослід у галузі економічних процесів для перевірки ефективності розроблених господарських заходів. Його мета — перевірка правильності гіпотези, висунутої на основі вивчення діючої практики економічного розвитку. Економічний потенціал країни — характеристика можливості економіки у виробництві матеріальних благ, наданні послуг, задоволенні економічних потреб суспільства. Він включає потенціал використання всіх ресурсів: основних виробничих фондів, трудових, матеріальних, природних, фінансових та інших. Економічний потенціал пов'язаний з можливостями всіх фаз суспільного відтворення: виробництва, розподілу, обміну та споживання. Ефективність його використання залежить від господарського механізму. ч Економічний примус — спосіб впливу на виробничу діяльність людей та ЇЇ регулювання за допомогою зміни умов виробництва, Е.п. використовується в єдносте з позаекономічним примусом (прямим розпорядженням, підкоренням), а також використанням матеріальних, моральних і адміністративних стимулів до пращ*. В різних суспільно- економічних формаціях ці способи використовуються неоднаково, своєрідно поєднуються. В умовах рабовласницького способу виробництва використовувались переважно методи позаекономічного примусу, прямого підкорення одного класу, верств населення іншим. Воно базувалось перш за все на привласненні землі, іригаційних споруд та інших засобів виробництва. За умов феодалізму, з переходом від відробної форми ренти до продуктивної, а згодом і до грошової, посилюється Е.п. до праці. При капіталізмі домінуючу роль відіграє Е.п., оскільки працівники отримують особисту свободу і позбавлені засобів виробництва та засобів споживання. Е.п. на етапі простої кооперації і мануфактури поєднується з позаекономічним (застосовується нагляд за робітником у процесі виробництва, примусове |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати За ред. проф. С. В. Мочерного. Економічний словник-довідник