Основні жанри ораторських виступів життя дали нам наші матері. Ставлення до матері-жінки є одним з критеріїв справжньої інтелігенції. Поцілуймо порепані руки своїх матерів, розділімо ваготу і ганьбу черг і побутового рабства зі своїми жінками. Прислухаймось, як криком волає наше жіноцтво: не хочу емансипації по-совєтськи, волію бути слабкою жінкою., коханою жінкою... матір'ю. Інтелігенти! Подумаймо про це і поставмо тему української жінки на повен голос не тільки на зборах, не тільки у творах, а насамперед - у душах своїх. Пригніченість жіноцтва відлунює в бездуховності нашої молоді. Ставлення до жінки-матері, як до матері-природи, висвічує сутність інтелігента. Отож, шановні колеги, до всього маємо причетність. Ми покликані скрізь утверджувати високу духовність. І можемо, на моє переконання, добитися успіху за двох умов: коли збудуємо власну державу і власну душу. Ці речі взаємозалежні, і тому сум, а то і розпач обіймає, коли стаєш свідком чи учасником чварів у колективах власне інтелігентних, де проявляється бездуховність і пияцтво. Здавалось би, люди найсві- доміші мали б збагнути формулу співжиття. Так ні ж! Актори і вчителі, викладачі вузів і лікарі гризуться, як павуки в слоїку. Гординя і чванство, вождизм політиканів роз'їдає наші душі і цілі колективи. Схаменімось, інтелігенти! Україна нам цього не подарує. Світ сприймав Україну через українців, а українців - крізь призму конкретних країв. Наш Тернопіль, здається, має своє архітектурне обличчя і політичне реноме. Але інтелігенція його не згуртована. Часом здається, що висить над ним якийсь фатум і подільськими вітрами розносить тернопі- льців по усіх усюдах, не дає зав'язі традицій розквітнути. А може тяжіє над нами те, що подавала газета «Діло» ще в 1929 році. Тоді в «Образ- ку з краю» писалося: «Може в жоднім іншім місті кастовість і внутрішня гризня не затроїли нашого життя в такій мірі, як се діється в Тернополі. Тернопіль має вже вироблену, хоч і від'ємну славу. Факти живого життя вказують на дуже малу культурність нашої інтелігенції і то як під оглядом національним, так і під оглядом громадсько- політичного та товариського виховання». Не буду твердити, що з тих пір нічого не змінилося, але додаткове дзеркало завжди придається для об'ємнішого сприйняття. Добра доза самокритицизму нам не завадить. Особливо тоді, коли подумки оглядаємо культурний обрис цілої області. 184
|