Основи ораторського мистецтва незалежної України, ненавидів і ненавидить її і злобствуватиме проти неї тим більше, чим вона міцнішатиме. Усе це разом узяте створює дуже несприятливе психологічне тло, але його не зігноруєш, тому що воно є екраном переважних суспільних настроїв. Тож треба шукати відповіді на проблеми, які його створюють. Тобто шукати шляхів і способів зміни на краще суспільно- політичної, соціально-економічної, культурної ситуації, морального тонусу в країні. На мій погляд, саме це й може дати конструктивний зміст роботи форуму. Предметом окремої розмови на форумі, на мій погляд, могло б бути питання про те, як відродити гідність української людини. Я вжив слово «відродити», а не, скажімо, «піднести», - щоб підкреслити міру її потоптаності сьогодні. її топчуть злидні, її гнітить реальна - всупереч усім законам і Конституції - безправність перед чиновниками всіх рівнів, її принижують на власній землі. А на чужих землях тисячі громадян незалежної України стають нещадно експлуатованими заробітчанами, людьми третього чи десятого сорту, яких зневажає чужа держава і не захищає власна. ...На цьому форумі обговорюватиметься багато болючих проблем. І тут у мене одне побажання: не задовольнятися простими поясненнями - зручними і втішними. Прості пояснення породжують прості рецепти, а прості рецепти оманливі, а у складних випадках і самовбивчі. А ми традиційно схильні до таких самовбивчо простих пояснень. Маю на увазі традицію патріотичної свідомості. Трагедію 1654 р. пояснюємо недалекоглядністю Богдана Хмельницького, не питаючи себе: а хто на майдані в Переяславі кричав: «Волимо царя білого, царя московського»? Віддаємо належне розмахові державотворчої діяльності гетьмана Павла Скоропадського - і тихенько обминаємо питання: а хто і чому прогнав його з Києва? Не більшовики ж. Низку таких прикладів можна продовжувати, і з них випливає висновок: не зарадить нам паспортизація зовнішніх ворогів, поки не побачимо головного, найнебезпечнішого ворога - в самих собі. У нас автори високопатріотичних українських книжок, заходячи в тролейбус, звертаються до пасажирів: «Какая следующая остановка?», а русифікацію пояснюють тим, що чиновники не говорять по- українському. До речі, якраз чиновники українською й говорять, скоро українська стане мовою чиновників, а не народу. 89
|