дати, що засновником був не сам Вінько, а його наїдад. ки, яких звали віньківцями. Вовковйнці — смт. Хмельницької області. Заснова- но в 60-х роках XIV ст. І. В. Гарнага говорить, що по* селення виникло в урочищі Вовкове, неподалік від спаленого татарами села Сітанового. Спочатку вовковин* цями називали мешканців урочища, згодом це найменування перейшло на місцевість і на поселення. Вовчанськ — м. Харківської області. Лежить на р. Вовчій. Засноване 1674 р. українськими козаками- переселенцями, які на місці Салтанського городища на Вовчих Водах побудували вкріплену слободу, названу за р. Вовчою, що бере початок у місцевості, де водилося багато вовків. Вовчоярівка — смт. Ворошиловградської області. Засновано 1783 р. Першими поселенцями, за переказами, були запорізькі козаки, які поселилися в урочищі Вовчий Яр. У цьому яру тепер міститься Секменівський крейдяний кар'єр. Водянське — смт. Донецької області. Засновано 1951 р. Назви селища й шахт № 1 і № 2 «Водянських» походять від найменування р. Водяної, котра колись була значно багатоводнішою. Вознесенськ — м. Миколаївської області. В XV ст. тут стояла турецька фортеця Чичаклей. Турецьке чичек- ли — «уквітчаний, вишитий». На початку XVIII ст. тут були козацький зимівник Соколи й Соколина переправа. 1789 р. на місці Соколів виникло місто Вознесенськ, назване за релігійним святом вознесіння. Войкове — смт. Донецької області. Виникло 1904 р. як шахтарське селище. До 1930 р. звалося Селище шахти «Капітальна». Шахту й селище перейменували на честь радянського дипломата П. Л. Войкова, якого вбив у Варшаві російський білогвардієць. Войковський — смт. Донецької області. Первісна назва — Копані. За розповідями старожилів, тут були копанки, біля яких відпочивали чумаки. 1926 р. заводові було надано ім'я П. Л. Войкова, а згодом і селище почало зватися Войковський. Войнилів — смт. Івано-Франківської області. Впер ше згадується 1443 р. Спочатку звалося Прокопів —| за іменем засновника Прокопія Сенявського. Перейме-] ковано у Войнилів, бо річка поблизу звалася Войнилів- Народний переказ виводить гідронім від слів Н°*ни улов, на цій території часто велися війни (битви) татарами. Волноваха — м. Донецької області. Засновано 1883 р» . час будівництва залізниці й станції. Назву запорено від найменування річки Мокра Волноваха. Гідронім виник на основі хвилястої («волнистої») течії та горбистої місцевості, по якій протікає річка. Воловець — смт. Закарпатської області. За переказами, назва походить від найменування річки Волів- чик, де колись пастухи напували волів. Від слова віл виводить цю назву й М. В. Фененко. Володарка — смт. Київської області. Вперше згадується 1150 р. як Володарєв. Під час татаро-монгольсь- кої навали містечко було зруйновано. 1471 р. на пустому городищі Володарецькому виросло поселення Слобо- Іда, що його згодом, за іменем старовинного городища, [назвали Володаркою. Цю назву пов'язують зі словом \володар, тобто «власник, господар». Воно вживалося і як власне ім'я людини. З літописів відомо багато князів (з таким іменем. Володарськ — смт. Ворошиловградської області. Засновано 1902 р. До революції звалося Селищем шахти р\[Ь 10 або Собачівкою. 1922 р. шахті надано ім'я активного учасника боротьби за владу Рад В. Володарського (М. М. Гольдштейна), якого вбив есер-терорист 1918 р. [Від імені шахти дістало назву й селище. Володарськ-Волйнський — смт. Житомирської області. Вперше згадується 1545 р. як Олександропіль (за Іменем боярина Олександра Пронського). З 1607 р. — РСорошки (згодом Горошки). 1912 р. з нагоди 100-річчя р дня перемоги російського війська над Наполеоном ТГорошки перейменували на Кутузове. 1921 р., в третю Ірічницю загибелі В. Володарського, перейменували на ролодарськ, а згодом до нього додано означення Волинський. Володарське — смт. Донецької області. Заснування Датують 1831 р., коли в цих місцях розташувалося Азовське козацьке військо. Тут було засновано хутір, нарваний Гладким за іменем кошового отамана И. Глад- Гпо0, *^ Р* ХУТФ перейменовано в Нікольський, а 11924 р. — у Володарське (на увічнення пам'яті В. Володарського). зв 31
|