19СЗ р. називалася Нероновицькою. До 50-річчя з дні еЛа походить від прізвища козака Горносталя, який 6 смерті М. В. Гоголя на клопотання групи письменникіі °Ійх місцях мав велику отару овець. Можливо, що люди селище перейменовано в Гоголеве. Гола Пристань — м. Херсонської області. ЗасноваІ но 1790 р. селянами-втікачами на місці запорізького Ге лого перевозу через Дніпро. Названо за місцем у го| лому посушливому степу. Голбби — смт. Волинської області. Вперше згаду, ється в середині XVI ст. За народним переказом, у дав! нину село належало жорстокому поміщикові, який на] казував непокірним селянам вистригати волосся (гс| лити лоби). Від гололобих селян і село назвали Голові бами, потім — Голобами. Цієї версії дотримуєтьс; дослідник топонімії Волині В. Ф. Покальчук. За други; переказом, назва походить від слова головби — «воз лісу». Голованівськ — смт. Кіровоградської області. Засілі вання датують другою половиною XVIII ст. Один пери каз пов'язує назву з іменем ватажка гайдамаків Головг ня, який поселився в цих краях. Другий говорить пр перших поселенців братів Голованів. Розповідають, щ їхні хати стояли там, де тепер міститься будинок держ| банку. Головне — смт. Волинської області. Вперше згі дується 1564 р. За народними переказами, назва похш дить від того, що селище стоїть біля головного витокГ річки Прип'яті. Тут є джерело, що вважається за ш) чаток, або за голову, річки. Звідси нібито й назва. Голуба Затока — смт. Кримської області. Таврські поселення в цьому місці датується першим тисячолгп тям до н. є. Назва селища походить від найменуванні санаторію «Голуба затока», що розкинувся біля м| льовничої затоки між горами Іфігенія і Кішка Горлівка — м. Донецької області. Виникло 1867 і на території колишніх запорізьких зимівників та сел Государів Байрак. Інженер П. М. Горлов на землі, від веденій для майбутньої залізничної колії, виявив вугіл| ні шари. Незабаром тут було закладено шахту № ничого інженера назвали Горлівкою. Горностаївка — смт. Херсонської області. Засноваї] наприкінці XVIII ст. переселенцями з Полтавської Чернігівської губерній. За народним переказом, наз| 36 назвали поселення на пам ять про свої колишні рідні місця, де водилися горностаї. Городенка — м. Івано-Франківської області. Перші відомості належать до XII ст. Назва вказує на засоби оборони перед нападами ворогів і походить від слова город, що значить «укріплення з частоколів або зрубів». Городище — м. Черкаської області. Назва походить від старослов'янського слова град, город. На цій території були городища Жабокрич, Теличівка, Бугаївка, Наявність кількох поселень (городищ) на порівняно невеликій території й спричинилася до такої назви. Городниця — смт. Житомирської області. За народними переказами, у давнину це було велике місто, повністю знищене татарами. Відтоді почали казати город ніцу тобто «міста нема». Таке пояснення наведено в книжці «Житомирщина» Ю. Л. Каповського і в обласній газеті О. Павловим. Та вірогідніше, що назва походить від слова город в значенні «укріплення». Городня — м. Чернігівської області. Лежить на р. Городні. На початку XVII ст. тут була слобода Хвоща (за прізвищем шляхтича, що володів нею). 1629 р. її називають Городнею. В основі назви — давнє город. На лівому березі р. Городні збереглися залишки дота- тарського міста. Нове поселення відновилося на городищі. Городок — м. Львівської області. Вперше згадується 1213 р. Тут був центр торгівлі сіллю, тому місто спочатку звалося Соляним городком. Згодом воно перестало бути торговельним соляним центром і, закономірно, означення загубилося. Городок — м. Хмельницької області. Перша письмова згадка належить до 1392 р., коли литовський князь ф- Коріатович передав його шляхтичеві Бедриху. Звідси й назва Бедрихів-Городок. З кінця XV ст. належало магнатам Новодвірським і називалося Новодвором. Піс- (нині «Кочегарка»), а станцію й селище на честь гїі^я 3РУинування його татарами 1550 р. відбудоване по селення називали Городком. Горохів — м. Волинської області. Виникло приблиз- Но 1240 р. Лежить серед лісистих горбів та у видолинках. За переказом, люди з навколишніх сіл ховались у 37
|