Комунарськ — м. ВорошиловграДської області, в никло 1895 р. в зв'язку з будівництвом металургійц заводу. Іменувалося за прізвищем власника Алчевськ За Радянської влади довго звалося Ворошиловськом на честь К- Є. Ворошилова, який працював і пр0 див революційну роботу на цьому заводі. Переймено но на Комунарськ 1961 р. Конотоп — м. Сумської області. Перша згадка ь лежить до 1638 р. Деякі історики вважають, що Конот як населений пункт існував ще до татаро-монгольсь навали. Легенда розповідає, що під час переходу тат ської кінноти в цих місцях у непролазних болотах за нуло багато коней та воїнів, тому й місцевість ста називатись конотопьем. Слово Конотоп — «болотис місце» або «кінський брід, де грузли (топились) кон Копайгород — смт. Вінницької області. Вперше зг дується як Новогород. 1624 р. було обнесено земляни укріпленнями й названо Копайгородом. Назва поході від слів копати й городити. Розповідають, що цю наз селищу дали люди, яких польська шляхта зганяла навколишніх сіл на будівництво укріплення. Корець — м. Ровенської області. Вперше згадуєть) 1150 р. як Корчеськ, Корчев. Назву пов'язують з наш нуванням р. Корчик, на берегах якої стоїть місто, а і найменування — за наявністю корчів, яких багато буї в руслі річки. Корнин — смт. Житомирської області. Лежить на б регах р. Ірпеня. Вперше згадується 1550 р. За перек зами, колись на берегах річки росли могутні дерева, к ріння яких звисало над урвищами. Поселення спочат мало назву Корнів, а потім — Корнин. Королеве — смт. Закарпатської області. На міс] колишнього слов'янського городища в XIII ст. угорські король Стефан V спорудив резиденцію-замок, де зупі нявся, коли приїжджав у ці краї полювати на зубрів. -І народними переказами, назва поселення виникла І зв'язку з замком, що його називали королівським. ЗІ лишки цього замку збереглися й понині. І Короп — смт. Чернігівської області. Поблизу ви 1 лено городище періоду Київської Русі. Вчені гадаю І що це залишки давньоруського м. Хоробора, яке зга І ється в літописі 1153 р. Деякі дослідники припускаю! що Короп — це видозмінений варіант давнього ХФІ 70 Ш- ^ Деяких джерелах воно зветься Ропак, Ропеск. На- одні перекази пов'язують назви міста й риби короп. ^ Коростень — м. Житомирської області. Вперше згадується в літописах 945 р. під назвою Іскоростень. Одна легенда виводить назву від словосполуки з кори стіни. друга — пов'язує виникнення цієї назви з давньослов'- янським словом корост, що означає «камінь». В. А. Ни- конов теж виводить топонім із цього слова, але зі значенням «хворост» або «чагарник». Коротич — смт. Харківської області. Засновано в другій половині XVII ст. й названо від найменування р. Коротич, що тече тільки навесні, а влітку пересихає. В народі кажуть коротеч, тобто «коротко тече». Корсунь — смт. Донецької області. Лежить на р. Корсунка. За переказами, таку назву дали поселенню й річці переселенці з Корсуня, що на Черкащині. Корсунь-Шевченківський — м. Черкаської області. Засновано при впадінні р. Корсунки в р. Рось. Назву пов'язують із кримським Корсунем (Херсонесом). За переказами, вихідці з Криму після хрещення Русі були священиками Київської десятинної церкви. Діставши від князя Володимира право збирати данину на Над- россі, вони нібито й дали назву поселенню, що своєю природою нагадувало їм рідний південний Корсунь. 1944 р. м. Корсунь було перейменовано в Корсунь-Шевченківський на честь Т. Г. Шевченка, який народився поблизу в с. Моринцях і бував у Корсуні 1859 р. Корюківка — м. Чернігівської області. Засноване 1657 р. Назва походить від прізвища першого поселенця козака Омеляна Карука. Спочатку поселення звалося Каруківкою. Косів — м. Івано-Франківської області. Перші згадки належать до 1424 р. Одні народні перекази виводять назву від слова кос — «чорний дрізд» (цей птах у давнину нібито був дуже поширеним у цих краях). Другі розповідають про боярина Косича, який прибув сюди з наказом Данила Галицького зміцнити кордони князівства. Костбпіль — м. Ровенської області. За однією легендою, син Данила Галицького Костянтин у цьому місці побудував замок і назвав його Костеве поле або Косто- піль. За другою, на полях біля міста було багато (та й тепер ще є) кременю, що нагадує собою кістки. Третя 71
|