ненню другої частини назви, а колір глини й кварцйт з яких виробляють вогнетривку цеглу, — першої ца тини. Красноград — м. Харківської області. Виросло на коло Бельовськси фортеці. 1784 р. названо Костянтин градом на честь онука Катерини II, великого князя наслідника престолу Костянтина Павловича. 1922 Костянтиноград перейменовано в Красноград (епіт красний — у значенні «революційний, радянський Краснодбн — м. Ворошиловградської області. Вини ло 1914 р. як шахтарське селище Сорокіне. За нащо часу шахту № 1 назвали «Краснодон», а 1938 р. й сел ще перейняло таку ж назву. Красний — символ револк ційності, дон — від найменування річки. Красноїльськ — смт. Чернівецької області. Як се Красне згадується з XV ст. 1696 р. частину села кущ поляк капітан Олександр їльський, від прізвища яко й походить друга частина назви. Значення першої ча тини (красне) — «гарне». Краснокам'янка — смт. КримськоГ області. Наз перенесено зі скелі Кизил-Таш («червоний камінь»). Ц велика брила мармуроподібного вапняка з червонуват рожевим сколом з західного боку. Ця скеля особлив здається червоною при заході сонця. Краснокутськ — смт. Харківської області. Заснован переселенцями 1651 р. у мальовничій місцевості, на п горбі поблизу річки, в оточенні великих лісових масиві' У XVIII ст. поселення за своїм місцем мало назву Кра ний Кут. З 1780 р. — Краснокутськ. Красноперекбпськ — смт. Кримської області. Л жить у південній частині Перекопського перешийка. З сновано 1930 р. Назва виникла зі слів: Перекоп — «п перечний рів або вал», «запруда, гребля», красно в зш ченні «революційний». Краснопілля — смт. Сумської області. Заснован 1651 р. селянами та козаками-переселенцями. За перек зами, для поселення обрано рівне чорноземне поле, от чене лісами. Люди поселилися на гарному (красном) полі. Краснорїченське— смт. Ворошиловградської облас Стара назва — Кабаннє. її виводять від слова, пов'яз ного з тваринним світом. Розповідають, що коли тут було багато диких кабанів. Перейменовано в Кр3 74 0р|ченське за назвою р. Красної, на березі якої стоїть. Красноторка — смт. Донецької області. Лежить на Казенному Торці, притоці Сіверського Дінця. Від гідроніма Торець (у минулому — Красний Торець) і виникла друга частина назви селища. Перша її частина — не гідронімічного походження, а на відзначення революційних традицій. Кременець — м. Тернопільської області. Відоме з XIII ст. Назва походить від слова кремінь — «твердий камінь» і пов'язується з наявністю кам'янистих грунтів у цій місцевості. Кременчук — м. Полтавської області. Вперше згадується 1589 р. Назву пов'язують з особливостями грунтів і діяльністю мешканців. За народними переказами, поселенці славилися обробкою кременю для виготовлення вогнепальної зброї та інших речей. В. А. Никонов уважає за вірогіднішу ту версію, згідно з якою назву виводять із тюркського слова кермен — «фортеця». Кремінна — м. Ворошиловградської області. Заснували українські козаки 1712 р. Стоїть на р. Кремінній (неподалік від гори Кремінної). Звідси постала й назва міста. Криве озеро — смт. Миколаївської області. Засновано в середині XVIII ст. Назву перенесено з озера, що його утворили сполучені між собою річкові стариці з нерівними (кривими) берегами. Народний переказ говорить, ідо спочатку озеро називалося Кривавим — від жорстокої битви козаків з турками. Кривий Ріг — м. Дніпропетровської області. Лежить на місці, де річки Інгулець і Саксагань, зливаючись, утворюють кривий ріг — «мис». За легендою, назва походить від прізвища козака Рога, якого поранено в бою. Ставши калікою, він заснував тут хутір-зимівник. Краєзнавець М. С. Боднарський пов'язує назву з місцевим залізорудним районом, контури якого нагадують форму кривого, зігнутого рога. Крижбпіль — смт. Вінницької області. Виникло 1866 р. як залізнична станція, що одержала назву сусіднього села. Топонім пов'язують з особливостями місцевості: тут проходить кряж — підвищення, що править за вододіл між басейнами Південного Бугу й Дністра. Від слів кряж і поле нібито виникло Кряжопіль, що 75
|