ка, то має зовсім Інший зміст, бо пов'язується з революційною добою. Червонозаводське — смт. Полтавської області. Закладено 1928 р. під час спорудження цукроварні. Мало назву Сталінка. Перейменовано в Червонозаводське. Перша частина назви символізує революційні традиції робітничого класу, друга — вказує на промисловий характер поселення. Червонопартизанськ — м. Ворошиловградської області. Виникло 1956 р. внаслідок об'єднання кількох населених пунктів і нового житлового масиву шахти «Червоний партизан», за якою й названо місто. Черкаси — м., обласний центр. За часів Київської Русі тут існувало слов'янське поселення. Козаки осіли тут у XIV ст. Назва походить від слова черкаси, що його тривалий час виводили від давньоруського чернь- аси — «чорні аси», тобто «клобуки». Найновіші дослідження свідчать про черкесів — переселенців, вихідців із Північного Кавказу. За свідченням руських літописів, черкаси (косоги, адиги) брали участь у походах київських і чернігово-тмутараканських князів проти спільних ворогів — половців, печенігів тощо. Чернелиця — смт. Івано-Франківської області. Вперше згадується 1459 р. Легенда пов'язує назву з старовинним замком, який побудував польський феодал Михайло Чарторийський, і розповідає про його вродливу, смагляву з лиця дружину Єфросинію, яка кинулась зі стіни замку. Місцевість на честь смаглявої, чорнолицьої княжни відтоді, за легендою, стали називати Чернелиця. Чернівці' — м.? обласний центр. Виникло в XII ст. У літописі згадується як Черна («Чорне місто»). Отже, назва походить від слова чорний. Очевидно, за кольором чорноземних родючих грунтів. Ю. О. Карпенко пропонує два пояснення: від прізвища Чорний і «місто, у якім селився чорний люд — ремісники». Від особового імені Чорний виводить назву й В. А. Никонов. Чернігів — м., обласний центр. Уперше трапляється в літописах 907 р. Найпоширеніша версія пов'язує назву з особою легендарного князя Чорного, який нібито князював у VII ст. Є легенда про княгиню Чорну (або Цор- ну), яка кинулася з терема, аби не потрапити до рук загарбників. Ще гадають, ніби Чернігів звучало колись 138 як Сернігів — від слова серна (тоді в великій кількості серни водилися в навколишніх лісах). Топонім пов'язують з Чорною горою, що стоїть поблизу. В. А. Никонов гадає, що цю назву асимільовано з давнішої, невідомої форми або в її основі лежить особове ім'я Черніг. Чернігівка — смт. Запорізької області. Засновано 1783 р. Виникло в результаті переселення державних селян із сіл Великих і Малих Бубнів, Меджер та Рогинця тодішнього Чернігівського воєводства (нині Роменсько- го району Сумської області). Черняхів — смт. Житомирської області. Вперше згадується 1545 р. За переказами, назва походить від сполучення слів чернь і хов (ховатися). Тут у непрохідних лісах і болотах Полісся, нібито ховалися люди, або, як їх тоді називали, чернь, і заснували сільце. Отже, Черняхів, за переказом, — це «місце, де ховається чернь». Можливо, й був якийсь Чо(е)рнях. Чечельнйк — смт. Вінницької області. Гадають, що Чечельник заснували землевласники Чечелі, які володіли в XVII ст. землями Ольгопільського й Гайсинсько- го повітів. Деякі дослідники вбачають у цій назві татарський корінь. Чигирин — м. Черкаської області. Назва, як гадають дослідники, походить від слова чагарник. Отже, чигирин — «місцевість, покрита чагарниками». За другим переказом, у цім місці на перехресті шляхів стояла криниця, біля якої висів чигир — «дерев'яний черпак для води». Письменник В. І. Дарда подає ще один переказ, який виводить топонім від назви чудодійної отруйної й цілющої чигар-трави. Присвійний суфікс ~ин дає підставу припустити, що назва походить від особового імені. В документах давнього часу трапляється прізвище татарина Чигир-богатиря. Чинадїєве — смт. Закарпатської області. Вперше згадується в документах 1214 р. За народним переказом, назва походить від того, що на цім місці пани чинили дії, тобто «суд, розправу». Чіп — м. Закарпатської області. Вперше згадується 1281 р. Назву виводять від прізвища власників поселення — поміщицької родини Чапі. Чопбвичі — смт. Житомирської області. Перша згадка належить до 1519 р. Л. І. Похилевич виводить назву 10* 139
|