Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
бернських відомостях» публікували прислів'я та приказки Ф. Богу- славський, П. Єфименко, Г. Кулжинський, О. Лазаревський, Г. Мило- радович, П. Огієвський-Охоцький та ін. З цієї газети М. Т. Симонов відбирав паремії до збірки «Українські приказки...» 48 Волковський Йосип (рр. н. і см. невід.) — збирач і видавець фольклорних матеріалів. З його праці «Десять кіп казок» М. Номис відбирав прислів'я та приказки до збірки «Українські приказки...» 49 Квітка-Основ'яненко Григорій Федорович A778—1843)—український письменник, етнограф, фольклорист. Брав активну участь у культурному житті.Лівобережної України, зокрема м. Харкова. Твори Квітки пересипані прислів'ями, приказками, народними порівняннями, описами обрядів. М. Номис відбирав паремії з творів письменника до збірки «Українські приказки...» 50 Конге Едуард Іванович (рр. н. і см. невід.) —збирач народної творчості. Допомагав М. Номису у підготовці книги «Українські приказки...» 51 «Полтавський губернський часопис» — йдеться про «Полтавські губернські відомості» — урядову газету, на сторінках якої друкувалися прислів'я та приказки A860—1863). З цієї газети теж бралися прислів'я та приказки до збірки «Українські приказки...» 52 Виправщицькі листи — коректура, верстка збірки. 53 Обміни — варіанти. 54 Зацурування — вид замовлянь (щоб перестати когось кохати). 55 Огул — загал, народ. 56 Наські— наші. 57 Рисінський Соломон— польський пареміограф XVII ст., автор збірки «Приповісті польські» (Краків, 1634). На неї посилається М. Номис у вступному слові до збірки «Українські приказки...» 58 Книгозбірня батька Тараса — бібліотека, яка «.залишилася після смерті Т. Г. Шевченка. 58 д. Щербак — очевидно, йдеться про М. Г. Щербака (рр. н. і см. невід.), близького знайомого М. Т. Симонова. М. Г. Щербак заопікувався книгозбірнею Т. Г. Шевченка, радив українській Петербурзькій громаді на основі цієї бібліотеки створити громадський музей Т. Г. Шевченка (Щербак М. Г. До історії Тарасової книгарні // Україна. 1907. Листопад — грудень. С 221). 60 Єфименко Петро Савич A835—1908)—український фольклорист, етнограф. За участь у таємному товаристві перебував на засланні A860—1870) в Пермській, а потім Архангельській губерніях. Автор праць з історії промислів, звичаєвого права, про побут населення Півночі, Чернігівщини та Харківщини. Активний збирач народної творчості. Добірки прислів'їв та приказок друкував у «Чернігівських губернських відомостях» A859—1861, 1869 та ін.). Сприяв публікації збірки М. Номиса, передав до неї свої записи паремій. 61 Азов — йдеться про територію Півдня України та Воронезьку і Тамбовську області Росії, де проживає українське населення. 62 Александрійщина — південно-західна частина теперішньої Херсонської області з центром м. Олександрівка. Тут і далі при посиланні на місцевості маються на увазі не тільки міста, а й населені пункти, розташовані навколо них, або навіть прилеглі райони. 63 Александровщина — один з регіонів колишньої Катеринсслав- щини (тепер Дніпропетровська область). 64 Арендаренко Микола Іванович A795—1867)—український історик, етнограф. Автор «Записок про Полтавську губернію» A848— 1852), де друкувались фольклорні та етнографічні матеріали, народні пісні, приказки, прислів'я. Очевидно, з цієї праці М. Номис брав паремії для книги «Українські приказки...» 717 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Номис М. Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.