Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Номис М.
Українськi приказки, прислiв'я і таке інше.
Сторінка (загалом з 3 до 769):
Попередня
|
|
Наступна |
63, 65. Порада не надіятись тільки на допомогу Бога, а й самому працювати. 78. Йдеться про змочений покіс, який швидко висихає. 98 і далі. Маються на увазі моральні проступки. 125. Йдеться про наших прародителів Адама і Єву. За Біблією, Адам і Єва жили спочатку в раю, але Єва, спокушена дияволом, зірвала заборонене яблуко з дерева, за що розгніваний Бог вигнав обох на землю. 128. Пояснення до цього порівняння вилучене цензором: «Рахмани — народ за чорними морями, на схід сонця, щасливий у Бога. Дуже твердо постять: лиш раз в год, на Великдень їдять. А Великдень їх припадає на Преполовеня — 25 дня по наших великодних святах, як шкаляруща свяченого яйця від нас аж до них через море припливе» (Возник М. До історії видання Номисової збірки: «Українські приказки, прислівья и таке инше». СПб., 1864//Зап. Наук, т-ва ім. Шевченка. 1909. Т. 88. С. 162). 145. Людина, яка побуває в світі, набирається досвіду. 151. Вислів виник з народного оповідання про пастуха, що пас вівці, але не вмів молитися, тільки, скачучи через колоду, говорив: «оце тобі, Господи!», а потім назад — «оце мені!» «Одначе, кажуть, святий у Бога був він» (Возник М. До історії... С 162). 166. Про церковні дзвони. За панщини люди мусили працювати на пана і в неділю, їх гнали економи силою (пор. пісню: «У неділю пораненько усі дзвони дзвонять, Осаули з нагаями на панщину гонять»). 168. Про якогось чоловіка, що один раз на рік ходив до церкви і завжди потрапляв, коли святили паски. 190. Висміюються ліниві, що не хочуть працювати. 194 і далі. Віра людей в те, що всі лихі вчинки йдуть від чорта, який спокушує людей до злого. 200. Прибитому нуждою селянинові не страшне навіть пекло. 245. Ворожіння, щоб привернути милого. 255 і далі. Різні примовляння. Люди вірили, що з допомогою слова можна повернути корові молоко, відвернути бурю, домогтися рясного врожаю огірків, причарувати когось та ін. Кожне примовляння мало конкретну мету і вимовлялось у таємниці. 324 і далі. Дитячі примовки, що виникли з колишніх ворожінь. 340 і далі. Після № 340 помилка в пагінації: 249, 251 слід читати: 349, 351. 351. Різні примовляння над покійником. 724
|
|
|