Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
вйо 133 ВИ І) вибрив йти, -ваю. -ваєш, вибрити, -рию, -риєш выбривать, выбрить. вибриватися, -ваюся, -ваєшся, вибритися, -риюся, -риєшся выбриваться, выбриться. вибризкати см. вибризкувати. вибризкування выбрызгивание. вибризкувати, -кую, -куєш, вибризкати, -каю, -каеш и вибризнути, -ну, -неш выбрызгивать, выбрызгать, выбрызнуть. вибризкуватися, -куюся, -куєшся выбрызгиваться. вибризнути см. вибризкувати. вибрик, -ку 1) (прям. — о животных) пры- жбк, скачбк (шаловливый); 2) перен. разг. выходка, шалость, фбртель [Діти вже навчилися не звертати уваги на вибрики його .(Горд.)]. вибриком нар. вприпрыжку, припрыгивая. вибрикувати, -кую, -куєш разг. 1) припрыгивать (шаловливо резвись; лягаясь); 2) перен. фам. шалить, резвиться [Щоб наші діти так вибрикували (Ном.)]. вибрити см. вибривати. вибритися см. вибривйтися. вибріхувати (вибріхую, вибріхуєш), вибрехати, -решу, -решеш разг. 1) лбжыо доставать, лбжью достать; 2) врать, наврать (мнбго) [Глузує над людьми, базіка, вибріхує таке... (Гл.)]. вибріхуватися (вибріхуюся, вибріхуєшся), вибрехатися, -решуся, ¦ решеш ся разг. изворачиваться (ложью), извернуться (лбжью), , отолгаться; оправдываться (лбжью), оправдаться (лбжью) [Говіркий, він завжди вибріхувався перед начальством (Мирн.)\ Брехнею не вибрешешся (Ном.)]. вибродити К -джу, -диш (що) разг. выбродить, избродить. вибродити 2, -джу, -диш (о жидкостях) выбродить, выбродиться. вибрбдити, -джу, -диш, вибрести, -реду, -редеш выбредать (редкХ выбрести [Бійці швидко вибродили за Чернишем на берег (Гонч.); Поляк вискочив у воду й з піднятими руками вибрів на берег (Ле)]. вибронзувати, -зую, -зуєш выбронзировать. вибруднити, -ню, -ниш выгрязнить [Тико вибруднив руки і хотів їх помити (Трубл.)]. вибруднитися, -нюся, -нишся выгрязниться. вибруковувати, -кбвую, -кбвуєш, вибрукувати, -кую, -куєш вымащивать, вымостить (камнем); разг. умащивать, умостить (камнем); редк. намащивать, намостить (камнем). вибрукбвуватися, -кбвуюся, -кбвуєшся вымащиваться; умащиваться; намащиваться. Ср. вибрукбвувати. вибрукуваний вымощенный (камнем). вибрукувати см. вибрукбвувати. вибрязкувати, -кую, -куєш бряцать, побрякивать. вибування выбывание. вибувати, -ваю, -виєш, вибути, -буду, -будеш 1) выбывать, выбыть; (выходить из числа наличных вследствие отпуска у смерти и т. п. — ещё) убывать, убыть; в і н ~був з Киева он выбыл из Киева; н е ~вати разг. быть всегда, не выходить, не прекращаться; у них гбсті не ^вають у них всегда гбсти; 2) (проводить известное время) пробывать (срок), пробыть (срок) [В його ніхто не вибуде (Ном.)]. вибуваючий прил. выбывающий; убывающий. Ср. вибувйти 1. вибудовування выстраивание, отстраивание. вибудовувати, -дбвую, -дбвуєш, вибудувати, -дую, -дуєш выстраивать, выстроить, отстраивать, отстрбить [Оживляем гори, води, вибудовуєм заводи, ростемо ж ми, гей! (Тич.)]. вибудбвуватися, -дбвуюся, -дбвуешся, вибудуватися, -дуюся, -дуєшся выстраиваться, выстроиться, отстраиваться, отстрбиться [Ми те дворище продали, а на другому вибудувались (Мирн.)]. вибудувати см. вибудбвувати. вибудуватися см. вибудбвуватися. вибуксирбвувати, -рбвую, -рбвуєш, вибуксирувати, -рую, -руеш мор. выбуксирбвывать, выбуксировать. ^ вибулий выбывший; уст. выбылбй. вибуравити см. вибуравлювати. вибуравлювання выбуравливание. вибуравлювати, -люю, -люєш, вибуравити, -влю, -виш выбуравливать, выбуравить. вибуравлюватися, -лююся, -л юс шея выбуравливаться. вибурити см. вибурювати. вибуркнути, -ну, -неш буркнуть (что}," проворчать (что). вибуркувати обл. см. вибрукувати. вйбуртувати, -ртую, -ртуеш обл. вырыть, выгрести (лапами). вйбурхати, -рхаю, -рхаеш обл. выплеснуть, выбросить с силой. вибурювання техн. выбуривание. вибурювати, -рюю, -рюєш, вибурити, -рю, -риш техн. выбуривать, выбурить. вибурюватися, -рююся, -рюешея техн. выбуриваться. вйбути см. вибувати. вибутити см. вибучуватих. вибуття уст. выбытие. вйбух, -ху 1) взрыв; (о деятельности вулкана) извержение [Перед світанком, майже в один час, почулись два вибухи (Скляр.)]; 2) перен. взрыв [Марксизм не визнає раптових вибухів у розвитку мови.. (Сталін)]; 3) (сильный прилив чувств, мгновенное воодушевление) перен. вспышка; (сильнее) взрыв; ^х гніву взрыв (вспышка) гнева [Вибух гніву пробіг по його обличчю (перекл з Короленко)]. вибухати, -бухаю, -бухаєш, вибухнути, -ну, -неш разг. выбухать, выбухнуть. вибухати, -бухаю, -бухаєш, вибухнути, -ну, -неш 1) взрываться, взорваться [Десь поблизу вгорі над кручею вибухає снаряд (Гонч.); Рвалися міни. Одна з них вибухнула так близько, що контузила старшого лейте нанта (Шиян)]; 2) прорываться, прорваться; вырываться, вырваться [Дим з комина вибухає (Сл. Гр.)]; 3)^ перен. разражаться, разразиться, вспыхивать, вспыхнуть; (книжн. — о войне, ссоре — еще) возгораться, возгореться [В кінці XIX століття в Європі вибухнула промислова криза (Іст. ВКП(б)); Попадай вибухнув сміхом і почав оглядати зоолога (Трубл.)]; ~нула |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)