Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Доп 442 доп допёрва обл. 1) нар. тблько что [Доперва ви- і « рвавшись на волю з кайданів, Жагою до ,;киття горів, поломенів (перекл. Рильського)]', 2) част, тблько, лишь [Леон доперва два роки тому прийшов до Борислава (Фр.)]. • допетрбвсьвий ист. допетровский. допечатка (допечатанное) допеч&тка. допивйтп,' -ваю, -ваеш, допити, -п*ю, -п'ёш « допивать, допить; разг. докушивать, докушать [Недопитий і холодний [чай] стояв коло неї. Нащо його допивати, коли ні з ким до- І пити? (Мирн.)\ Сама не з'їсть і не доп'є, його [сина] нагодує (Шевч.)]. допиватися, -ваюся, -вйешся, допитися, -п'юся, -п'бшся допиваться, допиться. допилювати, -люю, -люеш, допиляти, -ляю, •ляеш допиливать, допилить, .допилюватися, -лююся, -лювшся, допилятися, -дяюся, -лявшся допиливаться, допилить ся. допилйти см. допилювати. допилятися см. допилюватися. допильнувати, -ную, -пуеш (когб, що) уследить (за кем, за чем) [Треба буде допильнувати його (Фр.)]. допирати, -раю, -рйеш, допрати, -перу, -переш достирывать, достирать, домывать (бельё), домыть (белье). дбпис, -су корреспонденция; статьи (в газету); замётка (в газету). дописати см. дописувати. дописатися см. дописуватися. дописка дописка. дописування дописывание, дописка. дописувати, -сую, -сувш, дописати, -пишу, -пишеш 1) дописывать, дописать [Він сів га стіл дописувати розпочату лікарську книжечку (Н.-Лев.)]; 2) (только несоверш.: б прессу) корреспондировать (уст.), писать статьи (в газету); писать замётки (в газету) [Вони тримають щільний зв'язок із своєю газетою, люблять її, систематично дописують (Ком., 1939, V)]. дописуватися, -суюся, -сієшся, дописатися, -пишуся, -пишешся дописываться, дописаться. дописувач корреспондент. ддпит, -ту юр. допрбс; опрбс [Бурею прошуміли урядові слідства, допити, акти, прото- , коли (Ле)]. Ср. допитувати 2. допитаний 1) допрбшенный; опрбшенный; 2) допрбшенный; подвергнутый допрбсу; опрбшенный. Ср. допитувати 1—2. до пит йти см. допитувати. допитйтися см. допитуватися. допити см. допивати. допитися см. допиватися. дбпитки, -тБІв разг. вопрбсы, расспрбсы. допитливий пытливый, любознательный; (неодобрительно) любопытный^ (проницательный: о взгляде и т. п.) испытующий [Микола розгублено глянув на допитливого дідка (Куч.); Мати стежила 8а сином допитливим поглядом (Коп.); Іноді тільки ловив несподівано її очі на собі — глибокі, пильні, допитливі (Вас.)]. допитливість, -вості пытливость, любознательность [Антін Петрович відзначався допитливістю, точним оком і дивною мовчазливістю (Верш.)]. допитливо нар. пытливо;~ испытующе [Майстер, зробивши паузу, допитливо оглядав присутніх (Рад. Укр., 1947, XII)]. Ср. допитливий. дбпнтнйй допрбеный; опрбеный. Ср. допитувати 2. допитуваний -1) допрашиваемый; опрашиваемый; 2) допрашиваемый; подвергаемый допрбсу; опрашиваемый. Ср. допитувати 1—2. допитування 1) допрапшвание; опрашивание; узнавание; дойскивание; 2) допр&шивание; опрбс. Ср. допитувати і—2, допитуватися 1. допитувати, -питую, -пйтуеш, допитати, -питаю, -питаєш 1) допрашивать, допросить; (мног. — ещё) опрашивать, опросить [Валеріан допитував, чому їй зіпсувався настрій (Коп.)\ — Хіба я вам дозволив сміятися? Хто вам дозволив сміятися? — допитував він (Фр.); Спиняти мали пильні чати всіх, Щоб перехожих допитати всіх (перекл. Бажана)]; 2) юр. допрашивать, допросить, книжн. подвергать допрбсу, подвергнуть допрбсу; (мног. — ещё) опрашивать, опросить [Якби його знайшли та допитали, то може б кару він один поніс (Л, Укр.)]. допитуватися, -пйтуюся, -пйтуєшся, допитатися, -питаюся, -питаєшся 1) допытываться (разг.), допытаться (разг.); (разведывать путём расспросов — ещё) допрашиваться, допроситься (о чём), узнавать, узнать (что); разузнавать, разузнать; доискиваться, доискаться (чегб) [Я й собі почав допитуватися в професора про його життя за останній час (Трубл.); Стріну я тебе де-небудь, уже ж правди допитаюсь (Мирн.); Про брата ще й не допиталась, де він (Квітка)]; 2) страд, в. (несоверш.) допрашиваться; опрашиваться; допрашиваться; подвергаться допрбсу; опрашиваться; ср. допитувати 1—2. допитувач уст. допрбсчик; опрбсчик. Ср. допитувати 2. допізна нар. допоздна^ до пбздней поры, до пбздней нбчи; до пбзднего утр& [Допізна затягнулося засідання (Куч.)]. допікати, -каю, -ниєш, допекти, -печу, -печёш допекать, допечь; (перен.~ досаждать разг. — ещё) донимать, донять; (перен. — о нарочитых действиях людей фам.—ещё) насолить (кому) (соверш.), шпигов&ть (несоверш.), шпынять (несоверпи.) [Допікали кома- І)и, але я не мав сили від них одбиватися Шиян); Вони завжди допікали один одному каверзними балачками, але ніколи не сварилися (перекл. в Федіна); Хоч продавай хату Та йди в найми! Отак його Отой пан проклятий Допік добре І (Шевч.)]; /^ти, ~тй кому (когб) до ж и в б г о (до живбго сёрця) разг. задевать, задеть когб за живбе; (сердить) доводить, довести когб до белого каления [Допекли їй жартами до живого серця (Н.-Лев.)]. допікатися, -каюся, -каєшся, допектися, -печуся, *печёшся допекаться, допечься. допімнутися см. допоминатися. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)