Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
кан 307 кап каністра канистра «[Альоша іде з капістрою, наспівуючи (Ваш)]. напіфас, -су текст, уст, канифас. каніфасовий текст, уст. канифасовый, канифасный [Коли бричка під'їхала до гостинйці, зустрівся молодий чоловік у білих каніфасових панталонах (перекл. з Гоголя)]. каніфолити, *лю, -лиш канифолить. каніфолитися, -литься канифолиться* каніфоль, -лі канифоль. каніфольний канифбльный. канкан канкан [Так, мені здавався часом Той її танець канканом (перекл. Лі Українки)] і канканувати, -нуго* -нуєш разе, канканировать. кашіа1 боЬІі (Саппа Ь») канна [Як стрільчасті ватри* розцвітають канни На каймі блакитних ґородських куртин (Важап)]. канна2 эоол. к?нна. канон, -ну канон [Ламаються вікові канони, зникають звичаї і умовності старого театру [в Китаї] (Гонч.)]. канонада канонада [Коли в'їхали в ліс, ясно почули эа собою артилерійську і мінометну канонаду (ПІер.)]. канонерка мор. канонерка [Чорним димом дишуть пароплави, Канонерка пропливає в млі Біля брами вільної держави, На сторожі мирної землі (Дмитр.)]. канонерський мор, канонерский [3 глибини бухти вийшов португальський канонерський човен (перекЛ. а Новикоеа-Прибол)]. канонізація книжн^ канонизация. канонізований киижн. канонизированный, ка- нонизбванный. , канонізувати, -зуго, *зуеш книжн. канони* зйровать, канонизовать* канонізуватися, -зується книжн. канонизироваться, канонизоваться. канонір, -ра воен. ист. канонир [Він поглядом пронизував кожного наскрізь, немов у кожному хотів впізнати легендарного каноніра (Смол.)]. канонічний, книжн. канонический, канонйч- • ный. канонічність, -ності книжн» каноничность. Каносса: іти в «—су ( до ^*си) перен. книжн. рит. идтй в Каноссу. кант1 (на одежде) кант [Пожадливими очима сковзнув рибалка по добротному сукні на шароварах з кантом (Ле)]. каит2 (песнопение) кант [Він ваписував.. то канти, то всякі вірші, то пісні, то латинські фрази (Н.^Лев.)], канталупа, канталупка сад. канталупа і кантар* -ра 1) безмен; 2) обл, недоуздок, кантарка обл. недоуздок [Підводились коні, бряжчали ланцюгами Кантарок, почувши світанкову метушню конюхів (Куч.)]а кантата муз., лит. кантата/ кантеле нескл. сущ. ср. р. музі кбніеле* кантеліст муз. кантелист. кантик уменьш, кантик. кантилена муз., лит. кантилена. кантіанець, -нця филос > кантианец. кантіанство филос. кантианство. кантіанський филос. кантианский. кантівський филос. кантовский. кантовка техн. кайтбвка. кантон, -пу кантбй. Кантон ееозр. Кантбн. кантональний кантональный. кантоніст ист. кантопйст [ ^-А де ж ваш рід, дядечку? ЗвідКй ви самі? — 3 кантоні* стів! (Вовч.)]. кантоністський ист. кантонистский. кантор, -ра церк. кантор. кантування техн. кантование, кантбвка. кантувати* -нтуго, -Нт^бпі техн. кантовать. каптуватися, -'іітувться техн. кантоваться. канупер, -перу бот. (Тапасеіит Ьаїзатііа І.) калуфер, кануфер, канупер, ромашка [Явором, канупером, чебрецей, м'ятою, любист* ком запахло Літо (Горд.)]. канути* чіу, \*-пеш 1) нешерш. Капать, течь [Ой воре! воре!—»¦ і сльози кануть. Чи ти зійшла вже і на Украйні? (Шевч.)\ Став курок я підвбдить, атн воно не виходить, Бо сльоза із очей моїх кане (перекл. Рильського)]*, 2) (совериі. <—во чтб} куда) прям., перен. уст., поэз. кажуть, погризеться; упасть [Русалке: ..Дё він стане, там і кане аж на саме дно богіота... (Л. Укр.)\ Зірочка покотилась, Делі друга, Третя -»- і поховались у синьому небі, мов у море канули (Квітка)]; *^тм у вїчніСть книжн. кануть в вёчйость; *^»ти в Лёту поЬз. кануть в Лёту; я к-(мо в) у вбду ^йувразг. как в вбду кбнул [Минули жнива — за1 Довбанюком і слухи заґулй. Мов у воду , канув (Фр.)]. канцелярист канцелярист [Короткий був роман старого каццеляриста й бідної, бездом- ' йої сироти (Фр.)].' канцеляристка канцеляристка. канцелярія канцелярия [Луку Митрофанови- чй застав Сергій у канцелярії (Козач.)]і канцелярський канцелярский. ' канцелярнДнна прен. канцелярщина. канцлер, -ра канцлер. канцлерський канцлерский. капцбна муз., лит. канцбна. канцонета Муё. йййЦоЙёт^а. канчук, -ка плеть, йлётка, нагййка, обл. канчук; (Прут дли теАёеноео наказания уст.-* ещё) батог [Раптом ззаду хтось огрів канчуком Мйковейчйкового кони (Гонч.)\ На-* род тікав 8-під йайчука, від Осоружного панування йоміщика (Ти*.)]. канчукбвий наг&ечный* канюк» ^ка орн* сарькч, канібкЧ канюка 1) (ж. ръ~~ орт) см. кбйя; 2) (М. и ж. /***-* о человеке) прёёр. канюка (обл.); попрошайка; ср. канючйтїь канючення канюченье; йлййченьб} попрошайничанье, попрошайничество; Ср. канючити. канючити* -чу* <-чйШ рйзг, презр. канючить; (просить ¦— Ще) йляйчйть} (часто выпрашивать — ещё) пойрОЕпійничйїь [ОрДййа* рець.і цілу ніч йроейав у клуні йа Свіжій соломі і тепер кайючйй у товаришів, щоб вони розповіли і йому, Що* чули від піїаб- них писарів (Панч)]. ' каня орт сарйч» канюк [Пробуркалися ліси. Заскиглила каня над верховіттям смереки |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)