Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
йож 535 мок на свою долю нарікав (Мирн.)]; 2) уст. богатый; 3) обл. возможный. можність, -пості 1) редк. могущество; сила; 2) обл. возможность 10т і но диво, що її дитяча душа до крайньої можності держалася за ту остатню нитку, що бодай сяк-так в'язала її теперішнє з мипулим (Фр.)]. можновладець 1) вельможа (знатный сановник— уст.); «^дці (мн. ч.) верхи; власть имущие; сильные мира сего (книжн., ирон.) [Козак зодягнений у коштовний, не простий козачий жупан, та це свідчило тільки про достатки й високий стан українського можновладця, що нарочито послав до королівської канцелярії простого козака... (Ле); В дійсності кожні вибори в Західній Україні [до її возз'єднання з УРСР] віденські і варшавські можновладці робили за явною допомогою поліцейського терору (Козл.)]; 2) (правящий страной) владетель; владетельная особа; правитель [Мріє можновладець Венеції над Константинополем хрест піднести (Риб.)]. можновладний редк. 1) могущественный; сильный [Місто не сподобалось їй. Тут, серед степу, [Нехама] відчувала себе можновладною і вільною і не могла збагнути, як це люди купчаться в одпому місці (Риб.)]; 2) владетельный [— Бач, як вона себе заморозила! — відказав Базаров і, помовчавши трохи, додав: — герцогиня, можновладна особа (перекл. з Тургенева)]', ср. можновладець 2. мозазавр, -ра палеонт. мозазавр. .мозаїка иск., бот. мозаика; ^ка листяна бот. мозаика листовая. мозаїковий иск. мозаиковый. мозаїст иск. мозаист. мозаїчний мозаичный [Майстерні Академії художеств СРСР закінчили виготовлення двох великих мозаїчних панно (Київська пр., 1950, X)]. Мозамбік (род. Мозамбіка — о городе, Мозамбіку — о колонии) Мозамбик. мозамбіцький мозамбйкекий. мозараби, -бів ист. мозарабы. Мозир, -ря Мбзырь. мознрський мбзырский. мозковий мозговой; ^вйй плащ анат. мозговой плащ. мозок, -зку 1) анат., перен. мозг [Всі сили і мозок і серце напружим для щастя Вітчизни в труді (Сос); Москва — народів серце, мозок світу, Москва — це^ правда Партії жива (Рил.)]; 2) кул. мозгй. мозолений, мо зол я ніш разг. 1) мозолистый; разг. натруженный, натружённый [Він чес- . ною працею, своїми мозоляними руками надбав те, що має в господі (Мирн.)]; 2) трудовой [Не їй, молодій та дізнавшій розкоші, було миритися з тим мозоляним хліборобським життям, до якого прикрутила доля її родичів (Мирн.)]. мозолистий, мозолястий мозолистый [Син узяв мозолисту руку, синю від прожилок, і приклав до уст' (Панч); Лиця селянські у зморшках, руки в селян мозолясті, В очах у в их досі колишуться ниви колгоспні, хвилясті (Дмитр.)]. мозолистість, -тості мозолистость. мозолитися, -люся, -лишся обл. тяжело трудиться; разг. надрываться [Ви, мамо, зосталися з нещасним нашим п'яницею самі дома, мозолячися й побиваючися (Коб.)]. мозоля, -лі, мозоль, -ля мозбль [П а л а ж- к а: Та що це ти, Іване, такий злючий сьогодні? Хвенька регоче: На мозолю наступили! (Мирн.); Ось наступила на ногу, та ше й на мозоль (Мирн.); А почнуть кущі бур'яном заростати — знов сапа в роботі, знов мозолі на руках (Коцюб.)]. мозоля ний см. мозолений. мозолястий см. мозолистий. мозолястість см. мозолистість. мозбль см. мозоля. мозольний мозольный. мозольбваний разг. добытый тяжёлым трудом. мозочок, -чка анат. мозжечбк. мойва ихт. мойва. мойра миф., перен. мбйра. Мойсёй Моисей. мокасини, -иів мокасины. моква обл. 1) (о погоде, о грязи) слйкоть; обл. мбкредь [Ми з ним бачили всяку погоду, А такої мокви не було (Пере.); Він все ще вагався, 'не наважуючись брьох- нутись просто в мокву (Гонч.)]; 2) (о низкой местности) топь; трясйна [Ішло вояцтво, братство ратних діл, І сходило із пагорба на діл, Шикуючись у лави бойові На обо- лоні, на грузькій мокві (Бажан)]. Мбкіії Мбкии. мокко нескл. сущ. ср. р. мокко. мокляк, -ка обл. болбтистое место [Селянська земля в Галичині була здебільшого найгірша, самі мокляки й неужитки (Козл.)]. мокнути и мокти (мокну, мокнеш) мбкнуть [Він мокне, а в хату не йде. В гурті йому легше (Коцюб.)]. мокнучий мбкнущий; ^чий лишай мед. мбкнущий лишай. мокравина обл. болбтистое место [Минувши жита, я входжу на якісь мокравини, між лози, очерети, далі в ліс... (Фр.)]» мокрепмшй 1) мокроватый; 2) уменыи., ласк, разг. мокренький [Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали' (Гл.)]. мокренько нар. 1) мокровато; 2) уменьш., ласк, разг. мокренько. мокрець1, -іцо вет. мокрец, подсед. мокрець8, -цю бот. (8іе11агіа тейіа V і 11.) мокрица, топтун. мокрёча разг. мокрота, мбкрядь (разг.), сля"- коть; (как сказуемое — о погоде — еще) мокро, слякотно. мокрий мбкрый; (слабее) сырбй [Мокрий сніг обліплював голе гілля дерев (Шиян)]; *^ра курка см. курка; накрити (напасти и т. п.) ~рим ряд нбм см. накривати; я к ~ре горить разг. о медленной, вялой работе і— Катре! — кажу їй, — так ти діло робиш, голубко, як мокре горить! (Вовч.)]; ^рий дощу не боїться погов. голому разббй не стр?« шен. Мокрйна Макрйна. |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)