Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
нал 618 дал навык) приучаться, приучиться; разг. навастриваться, навостриться [Поки-то наломився хоч коржі пекти (Барв.)]. налопатися, -паюся, -паєшся вульг. налопаться [Сам напився, налопався, а дітям — то й нема?.. (Мирн.)]. налоскотати, -кочу, -кочеш н аще котить [«Татку,— раптом гаряче задихала мені у вухо доня,— ти бачиш, хто попереду нас сидить?..» ..«Стривай, Наталко,— кажу їй, — ти мені налоскотала вухо!» (Я нов.)]. оалоскотатися, -кочуся, -кочешся разг. найде котаться. налощений 1) прич. налощённый, лощённый; 2) прил. лощёный. налощити, -щу, -щйш налощить. ¦налузаний налущённый, нащёлкапный; налузганный. Ср. налузати 1. налузати, -заю, -заєш 1) налущить, нащёлкать; разг. нащелкать; обл. налузгать; 2) (насорить) налущить; обл. налузгать [А це хто тут налузав? (Черниг. г.— Сл. Гр.)\. «налузатися, -заюся, -засшея разг. нагрызться; нащёлкаться; разг. нащелкаться; обл. налагаться. налупатп, -паю, -паеш наломать, наколбть. «налупити, -луплю, -лупиш 1) налупить; 2) (произвести на свет — о птицах) высидеть; 3) (избить) разг. отлупить, отлупцевать, вздуть; фам. накостылять [шею] (кому). налупитися, -луплюся, -лупишся разг. 1) (пробить скорлупу) наклюнуться [Вже як налупилось, то й вилупиться (Ном.)]; 2) (появиться на свет—о птенцах, вульг. о людях) вылупиться; мног. налупиться; З) (наесться) вульг. нажраться, налопаться [Налупивсь, як Рябко дерті (приказка)]. налупцювати, -цюю, -цюєш разг. отлупцевать, отлупить, вздуть; фам. накостылять [шею] (кому). налускати, -каю, -каєш 1) налущить; нащёлкать; разг. нащелкать; обл. налузгать; 2) (насорить) налущить; обл. налузгать. -налускатися, -каюся, -каєшся 1) разг. на- ггызться; обл. налузгаться; 2) вульг. па- жраться, налбпаться, натрескаться (Якби дали попоїсти [ласощів], Віддав би ягницю... А вже б, певне, налускався.. (Гл.)]. иалучати, -ч&ю, -чаєш, палучити, -чу, -чиш разг. 1) попадать, попасть; (случайно встретить кого-нибудь, обнаружить) нападать, напасть [Не налучу ніяк ниткою у вушко (Константиногр. у.— С л. Гр.)\ П а л а ж к а: ..Збилась з пантелику дівчина, та й не «налучить на добру путь (Мирн.); Ну, вже ж і на людей на добрих налучив!.. (Тесл.)]; 2) (при стрельбе^ бросании и т. л.)пацёли- вать, нацелить. залучатися, -чбюся, -чаєшся, иалучитися, -чуся, -чишея разг. 1) случайно заходить, случайно зайти; (оказываться здесь в нужный момент) случаться, случиться, подвёртываться, подвернуться [Одні собакине злякалися; вони обступили її кругом і, не налучись на той час дід Улас, певно, .розірвали б (Мирн.)]\ 2) (при стрельбе, бросании и т. п.) нацеливаться, нацелиться [Ото він., рушницею налучається на качки (Полтавск. г. — С л. Г р.)]. налучити см. налучати. иалучитися см. налучатися. налущити, -щу, -щиш налущить; (наш- ститъ — ещё) нашелушить [Улянка налущила курям кукурудзи (Донч.)]. налюбуватися, -буюся, -буєшся (ким, чим и на кбго, на що) налюбоваться (кем, чем) [А хлопець аж у руки плеще, налюбуватися не може машиною (Фр.)]. налягання 1) налегание; 2) настояние [Діти посходилися вже година тому назад, але не вирушали, невважаючи на налягання деяких надто нетерпеливих (Фр.)]. Ср. налягати 1—2. налягати, -гаю, -гаєш, налягти, -ляжу, -ляжеш 1) налегать, налечь; (прислонившись, надавливать — ещё) наваливаться, навалиться; (только соверш.— слегка и перен.— усерднее заняться чем-нибудь разг. — еще) приналечь, принажать; (о тумане, тенях, тишине и т. п.) ложиться, лечь; (о сне, усталости и т. л.) одолевать, одолеть (кого, что) [Люди все йшли і одні другим налягали грудьми па плечі (Коцюб.); Він, як і зрання, щиро налягає на плуга (Коцюб.); Туман на ноле налягає... (ІІач.); Борючись із сном, що налягав на нього, Яша бачив, як у воротях з'явився Кацо (Гонч.); А Вітер по землі, крий боже, заревів, Наліг па козака, з його одежу цупить (Греб.); І раптом — тишина зловісна налягла (перекл. Рильського); Сад ззаду так і наліг на той домпк (Тесл.)]; ~гати на ногу (хромать) припадать на ногу [[«Мама Костуся»] бігла з столової в кухню, налягаючи трохи на ліву ногу (Коцюб.)]; ~->гати, ~гтй на ноги (спешить) редк. идти, пойти быстрее, прибавлять, прибавить ходу; разг. наддавать, наддать ходу [Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги (Мирн.)]; ^-ттй як слід на що разг, налечь как следует на что; подналечь на что; страх наліг на кого страх охватил когб; 2) (только несоверш. — добиваться) разг. настаивать; (на кого) налегать (разг.), наседать, напирать (фам.) [—Давай хліба! — налягав уперто Бовдур, не слухаючи ніяких доказів (Фр.); — Що на і, Довбу щуку? — вмовляв Петрій. — Чому налягаєте на мене, щоб я вертав, коли я таки не можу (Фр.)]. налякайші 1) напуганный, испуганный; запуганный; настращённый; устрашённый [Налякані пасажири кілька секунд мовчали (Трубл.)]; ср. налякати; 2) (выражающш страх) испуганный [Його налякані очі, повні нерозуміння, надаремне шукали підмоги (Коцюб.)]. налякано нар. испуганно [— Хай [віконниці] будуть зачинені цілий день! — бистро і налякано наказала вона наймичці (Коцюб.)], налякати, -каю, -каєш напугать, испугать; (внушить боязнь на более продолжительное время — ещё) запугать; (сознательно разг.- ещё) настращать, (однокр. в.) пугнуть; (собой — ещё) устрашить (книжн.) [Олдрідж спинився, ..щоб не налякати дівча оста- |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати ред. І. М. Кириченко Українсько-російський словник. (у 6 томах)