Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Скрипник, Л.Г., Дзятківська, Н.П.
Власні імена людей: словник-довідник.
Сторінка (загалом з 2 до 334):
Попередня
|
|
Наступна |
Жіночі імена Чим вас образила Євгенка — Маленька донечка моя? (Д. Павличко); З саду мені видно море. Рідна моя ївгонько, воно зовсім не таке це море, як його описано в підручниках географії (О. Донченко); Геня мала ненаситну любов до праці ще змалечку (В. Большак); — Хотів його з Генькою познайомити (І. Григурко); Ясне проміння сонце ллє. На голоснім акордеоні вожата Женя виграє (Н. Забіла). ЄВДОКІЯ, ДОКІЯ (ЯВДОХА, ВІВДЯ) гр.; eudokia — благовоління; добра слава. ЄВДОСЯ; ДОКШКА, ДОКІ- ЄНЬКА, ДОКІЄЧКА, ДОСЯ, ДОСЕНЬКА. ДОСЕЧКА, ДОСЬ- КА, ДОЦЯ, ДОЦЕНЬКА, ДОЦЕЧКА, ДОЦЬКА, Д^СЯ, Д#- СЕНЬКА, ДОСЕЧКА, Д^НЯ, ДУНЕНЬКА, ДОНЕЧКА; ЯВДО- НЯ, ЯВДОНЕНЬКА, ЯВДОНЕЧКА, ЯВДОНЬКА, ЯВДОШЕНЬ- КА, ЯВДОШЕЧКА, ЯВДОШКА. — Се ви, Євдокіє? Здорові! — озвався Корній (Леся Українка); Так і звали в полку всі: Докія, Докіечка. Кулеметниця наша врятує від скрухи! (А. Малишко); Мені здавалося, що це не Кривов'яз їде на фронт, а плаче за мною моя перша любов (її звали Докія, Дуся) (В. Сосюра); Опанас воли пас, а Явдоха — бички. — Постривай, не тікай, куплю черевички! (Народна пісня); — Еге, вже й не вернеться [Левантина], кумо! — відказала Вівдя (Б. Грінченко); Оглянься, Докійко, й назад себе, Чи не стоїть рідний батько коло тебе (Народна пісня); Білявенька Доця заглядала до кожного, чи добре пише (В. Стефаник); Обступили [молодиці] Дсцьку з усіх боків і ведуть, як засватану (І. Вільде); Максим (тихо): Дусю, яка ви хороша дівчина (Ю. Яновський); — Ой доню Явдоню, зіллячко моє, Чого ж то змарніло личенько твоє? (Народна пісня); Видав старий багатенький Паливода свою єдину Явдонь- ку за спокійного хазяйновитого парубка (А. М'ястків-
|
|
|