Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
IV Вступ Султан: Роксолана —то, значить, русинка... Твоя мова і мудра й проста (Л. Забашта); — Ставлять одну з маловідомих п'єс Горького, мені доручено головну роль. Чуєш? Ох, Андрію, Андрійку, Андрійчикуі Я божеволію від щастя (Л. Дмитерко); Той хлопець у кепці і в сірім пальтечку —то був син Гордія Отави —Борис, Борисик, Боря (П. Загребельний); Чому його називали Мишунею? Та тому, що ніяке інше ім'я до нього не пасувало — ні Михайло, ні Мишко, ні Михась. Лише —Мишуня (Ю. Яновський). Художня література може бути одним із джерел вивчення динаміки найменування людей у певні історичні періоди. Саме в художніх творах знаходимо контексти, які допомагають розв'язувати складні питання відмінювання чи наголошення імен. Сподіваємося, що ілюстративний матеріал, наведений у першому розділі Словника-довідника, зацікавить широкі кола читачів, стане помічником і порадником у виборі імен, приверне увагу мовознавців до особливостей функціонування цих особових назв у тканині художнього твору. Лариса Скрипник |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Скрипник, Л.Г., Дзятківська, Н.П. Власні імена людей: словник-довідник.