Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Скрипник, Л.Г., Дзятківська, Н.П.
Власні імена людей: словник-довідник.
Сторінка (загалом з 2 до 334):
Попередня
|
|
Наступна |
29 Завдання та будова Словника-довідника У "Додатках" вміщено короткий список літератури, який знайомить читачів із працями з питань ономастики 19, вужче — антропоніміки 20. Третє видання Словника-довідника "Власні імена людей" виходить у нових суспільно-політичних умовах — Україна стала самостійною державою, а мова українського народу набула статусу державної. Це зумовило розвиток нових тенденцій. Особливо актуальною стала теза Закону про мови: "Українська мова є одним з вирішальних чинників національної самобутності українського народу". Останнім часом у наукових іменознавчих дослідженнях, у численних газетних та журнальних публікаціях висловлено цілий ряд пропозицій щодо увиразнення національної самобутності власних імен українців. Основні з них: розширення складу офіційних документальних імен за рахунок тих варіантів, що кваліфікуються сучасними словниками як розмовні, послідовне збереження української звукової оболонки при відтворенні імен і прізвищ українців іншими мовами та ін. Особливо вимогливими є заклики до перегляду правописних норм у сфері імен і прізвищ, зокрема про доцільність подвоєння приголосних у ряді імен, про апостроф, про відновлення т замість ф у ряді імен грецького походження тощо. Дещо із запропонованого враховано в "Українському правопису" A993) та в пропонованому Словнику. Але робота над удосконаленням правопису триває, дискусія продовжується. Ось чому автори 3-го видання Словника-довідника "Власні імена людей" вважають, що поки не буде створений і офіційно схвалений стабільний правопис української мови, поки не будуть вироблені науково обґрунтовані правила транскрипції українських найменувань людей іншими мовами, вносити корінні зміни у рекомендації, зафіксовані чинним правописом, словниками і довідниками останніх десятиліть, передчасно 21. 19 Ономастика (від гр. onomastikos — який стосується імені, найменування або onomastike — мистецтво давати імена; onoma — ім'я) — галузь мовознавства, що вивчає власні назви. 20 Антропоніміка (від гр. anthropos — людина і onoma — ім'я) — розділ ономастики, що вивчає антропоніми (власні імена людей): особові імена, форми по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми. 21 Постановою Кабінету Міністрів України № 402 від 15 червня 1994 р. "Про підготовку і видання «Українського правопису» у новій редакції" створено Українську національну комісію з питань правопису при Кабінеті Міністрів України, яка з 1994 р. разом з Інститутом української мови Національної академії наук України здійснює науково-методичне забезпечення підготовки зазначеного Правопису.
|
|
|