Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
На москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще нехай судять люди. Т. Шевченко * * * ...Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов'янства і не бідна ажніяк на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи. Це не мова простолюду тільки, як твердять московські невігласи, а мова цілої нації, політичне майбутнє якої іще попереду, але чиє місце на право самостійного розвитку в ряду цивілізованих народів уже завойоване й не може бути зайняте ніким іншим. М. Драгоманов * * * Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, і досвід, почування. Мова - така ж жива істота, як і народ, шо її витворив, і коли він кине свою мову, то то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей. Панас Мирний * * * Тільки рідним словом проговориш до серця, тільки рідне слово дає повний політ і простір творчій силі поета. Стратить народ свій питоменний язик, перестає бути народом, перетворюється, нікчемніє, розпливається, як слина на воді, між іншими народами. То теж кожний нарід, що почуває себе народом, дорожить рідною бесідою. Хто ображає річ народу, той ображає святощі народні, ображає весь народ. І. Верхратський 156 * * * ... А читаю радо сам для себе, бо дуже люблю своє слово, свою рідну мову. Це останнє треба свято завжди й при всякій нагоді висвічувати перед людьми, не таючись, «как какой- нибудь лукавьій хохол», котрий, з десяти — дев'ять, є найбільший ворог своєї національності. М. Лисенко * * * Публіка вчиться мови із преси. По мові публіки можна догадатися, якою мовою пишеться преса, і навпаки. А щоби наша преса популярна перейшла на бездоганну літературну мову, на це поки що слаба надія. Лесь Мартович * * * Один мудрець сказав такі слова: «Поневолений народ, що заховує свою мову, держить ключ від своєї тюрми у своїх руках». Не забуваймо про се. Через рідну мову стали ми на ноги, ввійшли в сім'ю просвічених європейських народів. Щоб добре знати рідну мову, треба її вчитися змалку до гробу, в школі й поза школою, з книжок і від людей. Хто вміє пошанувати свого батька й матір, той зрозуміє, яку пошану повинен він мати до рідної мови. Знаємо з нашого щоденного досвіду, що ніякою чужою мовою не можна краще висловити наших найглибших бажань, які ворушаться в нашім серці, як саме рідною мовою. М. Возняк Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів - скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе. 0. Гончар 157 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Волощак М. Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації.