Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф.
Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель.
Сторінка (загалом з 1 до 272):
Попередня
|
|
Наступна |
на землю, бачиш — скільки живих друзів у тебе в степу. І жайворонок, що загубився в небі, співаючи жайворо- нйсі, і орёл, що повис на вітрі, ледве ворушачи кінчиками крил, виглядає здобич, чорногуз бродить по траві, як землемір, ящірка перебігла обніжок — зелена, мов цибулиння, дикі бджоли гудуть за мёдом, ховрашок свистить, цвіркунці — одно пиляють у свої скрипки, наче сільський швець на весіллі. І хочеться знати, куди падає сонце, кортить дійти рівним степом до краю землі й заглянути у прірву, де вже чимало назбиралося погаслих сонць, і як вони лежать на дні провалля — як решёта, як сковороди, чи як жовті п'ятаки? смуга пісків «полоса песков» вздовж ріки «вдоль реки» незайманий степ «нетронутая степь» поринає за землю «уходит за землю» кольору ніжних блакитних перських шовків «цвета нежных голубых персидских -шелков» хуговії «бураны» завше лит. завжди крадькома «украдкой» візьміть лишёнь «возьмите только» скільки всіляких ласощів росте на степу «сколько всяческих лакомств растет в степи» пасе ватагу панських овець «пасет стадо панских овец» шкоринку з хліба «корочку хлеба» росте багато їстівного зела «растет множество съедобной зелени» щоб, бува, блекоти не вхопити чи жаб'ячого маку «чтоб случайно белену не схватить или дурман» б рак душки диал., або козельці, або молочайник «крокусы, или козлобородник, или молочай» по толоці росте «по толоке (по выгону) растет» затока «залив» правив за ворота «служил воротами» пасльон лит. паслін «паслен» йти безвісти «идти куда глаза глядя г» лягтй горілиць «лечь лицом вверх» співаючи жайворонйсі «обращаясь с песней к жайворонихе» здобич «добыча» чорногуз «аист» обніжок «межа» цибулиння «стебли лука» ховрашок «суслик» цвіркунці «сверчки» швець «сапожник». кортить «не терпится» заглянути у прірву «заглянуть в пропасть» провалля то же, что прірва Юрій Іванович Яновський A902—1954) Український прозаїк, автор широко відомих романів «Вершники» A935), «Чотири шаблі» A930), «Майстер корабля» A928), збірок оповідань «Кров землі» A927), «Київські оповідання» A948), «Земля батьків» A944). Ю. І. Яновський — яскравий представник романтичного напряму в сучасній українській літературі. Відомий український письменник О. Т. Гончар так писав про нього: 124
|
|
|