Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Милуюсь обрисами хмарок. Плекаю свій маленький сад. Живу. Звірію від помарок, як і півсотні літ назад. В печалі обріїв пастельних, прорвавши славі сто тенёт,— я не відлюдник, не пустельник, я нросто-напросто поёт. В землі копаюсь — діло чисте. Я ж не самотній тут, як вовк. У мене гарне'товариство — Шекспїр, і Лєрмонтов, і Блок. Ота в печі моїй жарина, і пам'ять — досвіду вдова. Давно повісилась Марина, але мені вона жива. Це вже навіки. Це той вимір — поверх бар'єрів і епох. Приходить зрідка Володимир. А що, посидимо удвох. Що, громовержцю? Що, Юпітере? Насперечалися ущерть. Тепер у нас вже є арбітри — моє життя і твоя смерть. Мій розпач давній, затужавів. Ну, я за вами, що було б? Мій спір із часом, із державою не вирішить і куля в лоб. Хай краще вб'ють мене опричники. Ліси... Ліси... Ліси... Ліси... Лише далёких електричок передвечірні голоси. Лужечок з травами нежатими. Останні промені навскіс. І цвйнтарик, де я лежатиму, обнявши корені беріз... 181 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф. Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель.