Головна
Гуманітарні
|
Ви переглядаєте книгу:
Вихованець І. Р., Карпіловська Є. А., Клименко Н. Ф.
Вивчаємо українську мову. Розширений курс. Самовчитель.
Сторінка (загалом з 1 до 272):
Попередня
|
|
Наступна |
ДІАЛЕКТНЕ РОЗМАЇТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Від Сяну й Бугу на заході до Сїверського Дінця на сході, від Прип'яті на півночі до Чорного й Азовського морів на півдні живе український народ. Кожен, хто коли- небудь хоч ненадовго виїжджав із рідного міста чи села в сусіднє, а тим більше віддалене, знає, що говорять там хоч і українською мовою, та всё ж таки трохи якось по- іншому, не так, як у його рідному селі чи місті. Та навіть сам процес говоріння називають неоднаково в різних місцевостях України: в одних — говорять або говорат, вогд- рат, говореть, говоре, гварат, говорут, в інших же ж — гомонять або гомонёть, ще в інших — байуть, балакайуть, гадають, бесідують... Приїхав автобусом — так говорять усюди на Україні, і лише на Закарпатті й, рідше, Гуцульщині скажуть прийшов з автобусом. Або й такий приклад. На запитання своєї потіхи-маленького синочка чи донечки, де в них узявся меншенький братик Петрусь чи сестричка Оксан- ка, мама, яка живе на центральній і лівобережній Україні, жартуючи, відповість: приніс чорногуз або лелека, на Поділлі — чорногуз або боцюн, на правобережному Поліссі — бусел, бусеньу на Чернігівщині й лівобережній Київщині — гайстер, на батьківщині О. П. Довженка біля Сбсниці — клёкотень, на Волині й Лемківщині — боцюн, боцян, у Галичині, на Закарпатті й Буковині — бузьок, бусько (тут кажуть ще й веселик), над Тисою на Закарпатті — ґовля... А буває й таке, що вживають одне й те саме слово, але розуміють його по-іншому... Приїхала подолянка в гості до своєї свекрухи-галичанки. І дуже вже хотілось сподобатись свекрусі, догодити їй. Попросила якось свекруха невістку наварити на обід пирогів. Та, не задумуючись, замісила тісто, розтопила піч і напекла пирогів. Приходить свекруха з поля на обід і бачить: є пироги.., та не ті — печені, а не варені. Прикро стало невістці, що не виконала прохання матері. А звідки ж було їй, небозі, знати, що в Галичині пирогами називають і варені вареники, і печені пироги. Отже, не всюди на Україні говорять однаково. Територіальні різновиди сучасної національної мови називаються говорами чи діалектами і наріччями. Наука, яка вивчає територіальні вияви тої чи іншої мови, називається діалектологією. Знавці українських говорів, учені- діалектблоги, можуть на основі навіть небагатьох характерних рис у мовленні тієї чи іншої людини досить до- 27
|
|
|