Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
реформі правопису в межах однієї системи письма (реформа російського правопису у 1918 p., реформа болгарської писемності у 1946 p., запровадження фонетичного принципу написання в межах арабсько-перської писемності для уйгурської мови у Китаї тощо), або у переході на іншу систему письма (латинізація деяких мов Азії та Африки, латинізація та подальша кирилізація більшості мов колишнього СРСР тощо). При цьому правописна реформа може як полегшити (якщо правопис спрощується), так і ускладнити процес навчання письму або читанню [Fierman 1991, с. 17]. Ускладнення писемності має місце тоді, коли з метою відновлення історичної справедливості реставрується стара система письма, технічно менш досконала (наприклад, відновлення традиційної писемності у Монголії), або коли запроваджується етимологічний принцип написання замість фонетичного. Орфографічна трансплантація [Суперанская 1978, с. 25], яка дуже розповсюджена серед більшості латинописних народів світу, коли є намагання зберегти оригінальне написання чужомовних власних назв та деяких варваризмів, також є графічною інтерференцією. Точніше цей феномен можна назвати орфографічною міжмовною інтерференцією. З точки зору взаємовпливу мови та писемності можна визначити два етапи. На першому етапі писемність пристосовується до мови, на другому — навпаки, сама писемність починає впливати на мову, а мова, в свою чергу, підкорятися особливостям прийнятої писемності. 2.3.2.2.1.1. Пристосування писемності до мови Пристосування писемності до мови є одним з аспектів графізації. Крім того, це один з факторів розвитку техніки письма [Журавлев 1982, с. 81]. Графічна адаптація має місце, коли писемність не створюється спеціально для даної мови, а запозичується з іншої. Тим більше, що нема двох мов (особливо неспоріднених) з абсолютно однаковим набором фонем та з абсолютно однаковою артикуляційною базою. А фонетичні розбіжності обов'язково тягнуть за собою адаптацію чужої графіки до фонетики рідної мови. Це яскраво видно на прикладі пристосування латинської графіки до численних європейських та неєвропейських мов, де є багато звуків, відсутніх у латинській мові. Тому доводилося якось пристосовувати латинку до кожної конкретної мови [Успенский 1979, с. 59]. Так само було з багатьма іншими системами письма. Але пристосування йшло в різних випадках по-різному. В одних випадках (народи Європи, Близького та Середнього Сходу) системи письма сакральних мов (відповід- 44 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.