Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
но латинська та арабська графіки) пристосовувалися до інших ' без будь-яких радикальних змін, лише з доданням певної кількості нових літер та діакритичних знаків, але система письма все одно залишалася сама собою. В інших же випадках наявна система письма радикально перероблялася, після чого з'являлася цілком нова графічна основа. Так зробили Костянтин (Кирило) та Мефодій, які радикально переробили грецький алфавіт [Истрин 1988], в результаті чого вийшла кирилиця, яка вже не була грецьким алфавітом у чистому вигляді (як і коптський алфавіт у Єгипті); так було в Індії та Пів- денно-Східній Азії, де кожна мова має свою власну графіку [Дьімшиц 1986], але всі системи письма походять від однієї системи брагмі. При цьому вихідний набір літер не служить ознакою досконалості тієї чи іншої системи письма. Не можна, наприклад, казати, що латинська абетка, яка вважається однією з найкращих та найдосконаліших у світі, є гіршою за кирилицю тільки тому, що там менший набір літер [Дешериев, Протченко 1968, с. 66]. Кожна графіка створювалася для однієї конкретної мови (давньогрецької, латинської, старослов'янської, арабської тощо) і є для цієї мови найдосконалішою. А інші мови, особливо якщо вони належать до інших мовних ґруп та сімей, так чи інакше змушені були пристосовувати ту чи іншу графіку. Алфавіт міг мати зайві літери для мови-реципієнта, але їх могло й не вистачати для недвозначної передачі всіх фонем [Зиндер 1987, с. 59]. Тим більше, що нема такої ідеальної системи письма, яка б мала графічні позначення для всіх фонем, які тільки можливі у людській мові. Різні фонеми в одній мові можуть бути алофонами в іншій. Так, звуки [v] та [w] в українській мові вважаються алофонами, в той час як в англійській мові це цілком самостійні фонеми, бо сполучення [w] +голосний в англійській мові можливо, а в українській мові звук [w] є лише варіантом звуку [v] перед приголосною та в кінці слова. Так само звуки [к] та [к°] у латинській та Готській мовах, а також в індоєвропейській прамові та в абхазо-адиґських мовах виступають як самостійні фонеми, а у слов'янських мовах звук [ke] — це лише варіант звуку [к] перед огубленими [о] та [и], а перед неогубленими Цей звук ніколи не зустрічається. Хоча бувають і виняткові випадки, коли алофони мають різні літерні позначення. Наприклад українські звуки [и] та [і] можна вважати алофонами, бо звУк [і] зустрічається виключно після м'яких приголосних, а [и] — виключно після твердих. Тим самим літери «і» та «и» вказують не стільки на якість голосних, скільки на наявність або відсутність палаталізації (cf: чеські літери у та /' вказують лише на наявність або відсутність палаталізації попереднього пРиголосного при однаковій якості вимови голосного). 45 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.