Головна
Гуманітарні
| Попередня | Наступна |
|
Отже, фонографічний асортимент при схрещуванні з графічною основою як цілісною системою графічних символів дає конкретний алфавіт [Дешериев, Протченко 1968, с. 73]. Графічне пристосування може мати форму запровадження додаткових літер з інших систем письма (літери ц та ш у кирилиці, запозичені з єврейського алфавіту; літера Б в ісландській мові, запозичена з рунічного алфавіту; літера ь у так званому «новому алфавіті» (яналіф), запозичена з кирилиці; латинські літери h, дта wy курдській кирилиці), діакритичних знаків (російське є, польські z, 1, іспанське п, датське 0), ліґатур (французьке ое, німецьке В, сербські л> та н>) диграфів (сполучень типу sh, sch, sz, dz, 11, ny, nj, ng, ae, ie, ou, uo, ee, ij, дж, дз, к-ь, ті), рідше — вигаданих літер (літера оі у яналіфі). Та навіть пристосована система письма в багатьох аспектах залишається приблизною та умовною (у сучасній англійській мові 26 літер передають 41 фонему), тим більше, що графічна адаптація не Гарантує подальших розходжень між написанням та вимовою, бо ідеальний фонографічний алфавіт може бути створено лише для безписемної мови [Суперанская 1978, с. 8]. При подальшому розвитку мови розбіжності між написанням та вимовою будуть все помітнішими. Це примушує або змиритися з виникненням таких розбіжностей, або реформувати правопис через кожні 50 — 60 років. Хоча все залежить і від особливостей розвитку конкретної мови. З одного боку, англійська, французька, ірландська мови демонструють численні невідповідності вимови написанню, в той час як італійська мова вже протягом кількох століть зберігає майже фонетичний принцип написання. Особливої уваги заслуговує пристосування латинської графіки до сучасних мов світу. Ця система письма стала протягом останніх десятиліть справжньою міжнародною системою письма, яка є свого роду засобом міжнародного спілкування [Friedrich 1966, с. 147]. Якщо той чи інший народ не використовує алфавіт на латинській основі, дуже часто він використовує латинку як допоміжну систему письма (транслітерацію) [Paclt 1946], яка стає свого роду складовою частиною правопису. Проте побудову транслітерації важко назвати мовною інтерференцією, бо транслітерація служить лише дзеркальним відображенням однієї системи письма засобами іншої, без втручання в графічну систему відповідної мови. Дуже умовно можна вважати графічною мовною інтерференцією і практичну транскрипцію, бо вона лише вказує носіям інших мов, як приблизно треба вимовляти іншомовні слова та власні назви. На структуру як мови-продуцента, так і мови-реципієн- та ніякого впливу практична транскрипція не має. Це, радШе» вплив на окремо взяті лексеми в момент їх запозичення іншй- 46 |
Bи можете завантажити дану книгу в DJVU-форматі для ознайомлення:
скачати Д'яков А. С., Кияк Т. Р., Куделько З. Б. Основи термінотворення. Семантичні та лінґвістичні аспекти.