Історія ораторського мистецтва Великий російський просвітитель базувався на класичних елліністичних риторичних поглядах; творчо їх засвоївши, він збагатив їх оригінальними підходами і трактуваннями. Він розрізняв такі фактори обдаровання оратора, як душевні, особливо гострий розум і пам'ять, фізичні - сильний та приємний голос, поставний вигляд. Ломоносов виділив знання елементів і структури публічної промови: вступ, тлумачення, твердження, заключення. Для успішного впливу на слухачів він рекомендував добре знати людину, стан оратора, стан слухачів (вік, стать, виховання, звички, рівень освіти тощо), силу красномовства. Він вважав, що оратор повинен володіти своїми пристрастями, вміти збуджувати й гасити свої почуття, тоді слухачі будуть знати, що ця людина чесна, совісна, їй не є чужими ті пристрасті, які вона хоче збудити у слухачів. Силу красномовства Ломоносов вбачав у гострому розумі, розгляді етичних мотивів тієї чи іншої дії (добра вона чи зла). Найбільше, з його точки зору, сприяє збудженню пристрастей образне зображення їх у словах, щоб слухачі начебто ясно побачили картину перед очима. Головний подвиг Ломоносова у галузі художньої культури сучасники і нащадки бачили в його поетичній риторичній творчості й перетворенні російської мови. Спеціалісти у галузі риторики й слов'янської риторичної спадщини справедливо вважають, що ломоносівський період у історії риторики по-справжньому досі не оцінений, чекає свого глибокого дослідження і опису. IV. Інтерактивна вправа. Робота в групах. «Синтез думок» F0% часу). 1. Інструктаж: (подія на групи та розподіл ролей у середині групи: спікеру секретар, доповідач). 2. Завдання: опрацювати матеріал, скласти тези виступу на тему групи. 3. Представлення результатів роботи. Кожна група озвучує свої тези. 4. Рефлексія-підсумок вчителя. «Слова - єдине, що житиме вічно» (Гезлітт). Ці прості слова відображають істину. Ми можемо уточнити, що буде вічно жити мова, а також люди, які так багато зробили, щоб люди мали змогу оволодіти ЗО
|