Основи ораторського мистецтва кож драматичних поезій (похорони спудеїв, викладачів тощо). Риторика в академії була найпопулярнішим предметом, бо мала постійне практичне застосування: студенти створювали ораторські промови, були бажаними учасниками багатьох урочистих громадських та церковних подій. До наших днів дійшли описи 183 підручників риторики, з них 127 складені і прочитані в академії в 1635-1817 рр. Метод вивчення риторики був таким. Студентів вчили створювати ораторські промови взагалі і певного призначення (судові, панегіричні), писати листи вітальні, поздоровчі, дякувальні, прощальні тощо. Церковного красномовства навчали лише бажаючих, бо студенти риторики вважалися світськими людьми. Вони активно вивчали твори римських, грецьких класиків риторики. Підручники в академії були рукописними, авторськими, бо кожен викладач мусив складати свій курс лекцій. Першим друкованим підручником риторики в академії був підручник професора Іоаникія Галятовського «Наука албо Способ зложеня казаня» (Київ 1659,1660, Львів 1663,1665). Проте, незважаючи на різні назви, всі риторики цього періоду мали однотипну структуру: а) загальна риторика, що складалася зі вступу і теоретичної риторики; б) часткова, або прикладна, риторика. Теоретична риторика складалася з п'яти розділів (інвенція, диспозиція, елокуція, меморія, акція) і містила виклад основних понять і категорій риторики. Часткова риторика викладала технологію і методику та різноманітні поради і рекомендації підготовки і виголошення промов усіх родів, видів і жанрів залежно від сфер суспільного життя, для яких ці промови призначалися. Зміст часткової риторики і її конкретний матеріал суттєво залежав від наукових поглядів, художньо-естетичних уподобань, риторичної підготовки й ораторської практики авторів. Вони могли називати (за бароковою традицією) розділи риторик назвами квітів (берізки, тюльпани, троянди), пір року (весна, літо), частин тіла («риторична» рука). Картка 8 М. В. Ломоносов З його іменем відкривається новий етап розвитку слов'янської риторики. Ломоносов A711-1765) так визначав риторику: «Красномовство є мистецтво про всяку дану матерію красно говорити, тим самим прихиляючи інших до своєї про це думки». 29
|