Історія ораторського мистецтва рому - за розквіт рідної землі. У ній автор-патріот гаряче виступає проти зазіхань Візантії на Русь. Красномовно і переконливо доводить містичність вчення про месіанську місію будь-якого народу, обстоює самостійність Русі. Дослідники риторичної спадщини Іларіона відзначили такі риси «Слова про закон і благодать», як яскрава образність, емоційність, надзвичайна мелодійність. З того, як побудоване «Слово про закон й благодать», які тропи і стилістичні фігури використано, можна судити про те, що вже були відомі київським авторам секрети античної риторики, очевидно, через переклади грецької богослужебної літератури. Одночасно можна стверджувати й те, що наші предки вже мали самобутній розвинений поетичний фольклор, свою традиційну тропіку. «Слово...» Іларіона читалося по церквах у день пам'яті Святого Володимира. Картка 7 Києво-Могилянська академія У Києві в 1615 р. була заснована вища школа при Києво- Братському монастирі на Подолі, в 1631 р. митрополитом Петром Могилою відкрита Лаврська школа. У 1632 р. обидві школи об'єдналися і започаткували Києво-Могилянську колегію (пізніше - академію). Вона стала осередком освіти й культури не тільки в Україні, вплив її поширювався на всі слов'янські землі ціле наступне століття. Випускники її ставали відомими церковними і політичними діячами, вченими, письменниками: Єпіфаній Славинецький, Феофан Прокопович, Симеон Полоцький, Стефан Яворський, митрополит Дмитро Ростовський (Димитрій Туптало), Іоаникій Галятовський, Інокентій Гізель, Григорій Сковорода, Микола Бантиш-Каменський. Певний час у ній навчався Михайло Ломоносов. Тривалий час Києво-Могилянська академія була єдиним вогнищем просвітництва і культури на Україні, в Росії, значною мірою і в Білорусі та південних слов'янських країнах, мала статус європейського навчального закладу. Гуманітарну освіту тут здобували, вивчаючи поетику, риторику, діалектику (полеміку), грецьку і латинську мови. В риториці розвивався бароковий стиль з пошуками вибагливих пишномовних форм, символів, незвичних уподібнень, урочистих протиставлень, несподіваних персоніфікацій. Дориторична підготовка в академії здійснювалась продумано і цілеспрямовано: особливу увагу у навчанні творчих навичок та вмінь приділяли складанню ліричних видів поезії: елегій, панегіриків на честь відомих осіб, громадських свят; церковних, академічних, а та- 28
|